18 грудня минає 5 років, як обірвалося життя нашої дорогої матусі, дружини, бабусі, прабабусі — Ніни Григорівни ЯНЧЕВСЬКОЇ

Минуло п’ять років тяжкої скорботи і печалі, як Вас нема з нами. Великий біль у серці від того, що Ви, наша рідненька, покинули нас. Мамо, не можемо змиритися з тим... Ви мали золоту душу та щире серце. Дякуємо Вам за все, що Ви зробили для нас. Ви завжди будете в наших серцях. Царство Небесне та вічна пам’ять.

Рідні

20 декабря — 9 дней, как ушёл в вечность Юрий Сергеевич БОРИСОВ

На душе — боль и тяжесть утраты. Тебя нет и больше никогда не будет. Но память о тебе навсегда останется в наших сердцах. Вечная память, вечный покой и Царствие Небесное. Помним. Скорбим.

Дети, внуки, родные и близкие

14 грудня — 9 днів, як немає з нами Галини Василівни ДІДУХ

Пішли від нас Ви дуже рано. Ніхто не зміг Вас врятувать, на серці лиш глибока рана — простіть, ріднесенька, простіть! Якби могли Ви довше жити, — були б щасливі внуки, діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті.

Вічно сумуючі діти, внуки

19 грудня — 40 днів, як перестало битися серце дорогого, любимого чоловіка, батька, дідуся — Миколи Дмитровича РУДЮКА

Коли йде близька людина, — в душі лишається порожнеча, яку нічим не заповнити. Минатиме час, а пам’ять про тебе ніколи не згасне в наших серцях. Земля тобі хай буде пухом. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, дочка, зять, невістка, онуки

12 грудня — 9 днів, як пішов з життя дорогий та рідний нам Володимир Володимирович РЕПЛЯНЧУК

21.12.1963-04.12.2016 р.

Важка прихована хвороба несподівано забрала тебе від нас, залишивши у печалі. Скільки б не минуло часу — ти назавжди будеш в наших серцях і пам’яті, в згадках та лише теплих спогадах. Царство Небесне і вічний спокій тобі. Хто забув його, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі син, доньки, онука, невістка, рідні та близькі

20 грудня минає 40 днів, як перестало битися серце рідного, дорогого, люблячого чоловіка, батька, дідуся — Костянтина Іонікійовича ТИМЧИКА

Нам так тебе не вистачає. Дуже тяжко змиритися з втратою рідної людини. Ми дуже за тобою сумуємо. Завжди будемо тебе пам’ятати, любити. Спи спокійно, Царство Небесне, земля тобі нехай буде пухом.

Дружина, діти, онуки

16 грудня минає 2 роки світлої пам’яті Ніни Василівни СІРУК (ЄФИМЕНКО) із с.Гульськ

ПАДАЛ СНЕГ

Падал снег — белый и пушистый,

Укрывая землю нежным пухом,

А я хотела стать такой же чистой,

Как бабочка, порхать над лугом.

Суета жизни постепенно

Уводит нас от восприятья Бога,

А жизнь Земли, она нетленна,

У каждого из нас — своя дорога.

А снег идёт, ему и дела мало,

Всё укрывая белым покрывалом.

Как снега этого детишкам не хватало.

О радость детства! Все мы валом

На улицу бежали: снежки, санки.

Ну, а теперь, на склоне лет,

С улыбкою глядим детишкам вслед.

Сколько в глазах их счастья, озорства,

Как хорошо нам было тогда жить.

О снег, как я тебя любила,

Деревья все в прекраснейших нарядах,

Об этой красоте я не забыла,

Лечу навстречу я и Богу, и природе!

Вот — истинный порядок всех вещей

С восторгом надо принимать

Всё, посланное Богом, нам —

И этот снег, и чистоту небес,

И детства милого воспоминанья...

Написала Ніна СІРУК за декілька днів перед тим, як піти у вічність