ШТОВХАНИНА БІЛЯ БАРУ
Була пізня година, коли він під’їхав на чорній іномарці до бару. Вибравшись із салону авто, почав чіплятися до перехожих.
На вигляд молодому чоловіку було не більше тридцяти.
Ось до бару чимчикують дві дівчини. Власник іномарки перегородив їм дорогу.
— Привіт, симпатульки!
— Привіт, — із подивом озвалась одна.
А друга смикнула подругу за руку (імена в матеріалі змінено):
— Пішли, Оксано. Не бачиш — п’яний він.
— А ти свою губошльопку закрий! — визвірився «кавалер». А відтак, уже посміхаючись, звернувся до тієї, котра привіталася з ним: — Оксана! Гарно! Покатаємось?
І він взяв Оксану за руку. Проте та вирвалась, і за мить дівчата зникли всередині бару.
Захмелілий чолов’яга невдоволено кинув:
— Кошолки!
Нахаба і далі перепиняв людей. Здебільшого, дівчат. Кидався непристойними словечками.
ПОГОНЯ
Зрештою, хтось таки викликав поліцію.
Побачивши поліцейську машину, яка наближалася до бару, хуліган миттєво заскочив у салон своєї машини і помчав геть.
За ним рвонули і два поліцейських авто, із увімкненою сиреною і мигалками.
На вимогу зупинитися втікач не реагував, навпаки — піддав газу, намагаючись відірватися від переслідувачів.
А на одній із вулиць порушник своїм авто зачепив таксі, що їхало в попутному напрямку. Проте лихач не зупинився, помчав далі. Він будь-що намагався втекти від правоохоронців.
— Він хоче вирватися з міста, — припустився думки капітан Сіверський, старший оперативної групи. Треба викликати підмогу.
І саме в цю мить утікач не впорався з керуванням. Його авто декілька разів зі скреготом обернуло навколо своєї осі і викинуло за тротуар, просто на кущі.
Іномарка застигла, підім’явши під себе придорожні чагарі.
Зупинились і поліцейські. Поспішили на допомогу потерпілому втікачеві. Та всі двері іномарки виявилися замкненими. Сам же водій із широко розплющеними очима дивився на людей, які бігали навколо машини.
— Ти як там? — поцікавилися в нього.
— Та пішли ви! — гаркнув «потерпілий». — Через вас тачку пошкрябав!
— Виходь з авто!
Власник іномарки скрутив фігуру з трьох пальців і тицьнув її в лобове скло.
Правоохоронці проковтнули образу. Натомість капітан Сіверський терпляче попрохав:
— Пред’явіть свої документи!
— А може, ще ключі від сейфа вам дати, де гроші лежать, га? — знущально спитав порушник і загиготів.
— Пред’явіть документи і вийдіть із авто!
— Ага, діждетеся! Ментяри! Через вас тачку потрощив!..
Той же капітан зауважив:
— Не створюйте собі більше проблем. Вийдіть із авто!
Утікач не відповів. Очевидно, осмислював останні пригоди, що сталися з ним. А відтак несподівано поставив умову:
— Я вийду. Але після того, як побачу біля своєї тачки адвоката і… начальника поліції.
Перемовини затягувалися. Було схоже на те, що винуватець події затягував час, аби протверезіти. Жодні умовляння-переконання на власника іномарки не діяли.
НЕСПОДІВАНИЙ «ВІЗИТ» ДРУЖИНИ
Йшлося до ранку. Поліцейські втомилися. А тому втікачеві — хоч би що. То гигикає, то мармизу корчить, то словесно знущається над правоохоронцями…
— Ну, що? Не змерзли там? А в мене тепло!..
Підігнали евакуатор. Іномарку з порушником доправили на штраф-майданчик.
«Переїзд» «шумахер» переніс спокійно. А «прибувши» на нове місце, наполегливо стояв на своєму:
— Адвоката і начальника поліції!..
Розвиднілося. Прибули особи, яких вимагав водій іномарки. А разом із ними — і дружина вимагача. Вона відразу заволала:
— Костік, що це ти за комедію тут влаштував, га?!
Побачивши свою благовірну, Костік вишкірився:
— А! І ти приперлася, коза!
Дружина з відповіддю не забарилася:
— Сам козел! Ідіот! Неадекват! Тобі мало було вчорашнього дня?..
Мабуть, з’ясування сімейних стосунків продовжилося, якби в ситуацію не втрутився начальник поліції. Він попросив Костянтина таки вийти зі свого авто.
І той вийшов.
«І В ПОМИНІ ТАКОГО НЕ БУЛО!»
Пізніше з’ясувалося, що напередодні Костянтин добряче посварився зі своєю дружиною. Пішов із дому. Дорогою купив дві пляшки пива.
— Я їх випив, — говорив він слідчому, — і ліг спати.
— Де?
— У своїй тачці. Вибачте, машині. Вини своєї не визнаю. Повторюю, я нормально припаркувався, випив пиво і ліг спати. А потім мене розбудили поліціянти. Почали стукати у вікно. Ось і все почалося.
— А навіщо ви втікали від працівників поліції?
— Нікуди я не втікав.
— Ви зачепили таксі на перехресті…
— Нічого такого не було!
— Ви хуліганили біля бару…
— І в помині такого не було!

Проте викрутитися Костянтину не вдалося. Адже багато було свідків. І біля бару, і таксист… І відповідати порушнику таки доведеться. Щоправда, в адміністративному порядку.