НА ПУБЛІКАЦІЮ М.МАРУСЯКА «УВ’ЯЗНЕНИЙ» ПІД ЗОЛОТИМИ КУПОЛАМИ СВЯТИНІ… АБО ПРО ТЕЛЕПЕРЕДАЧУ, НЕМІЧНОГО ДІДА, КИЇВСЬКУ КВАРТИРУ, ТАНЦІ НА ПШЕНИЦІ І СПРАВЖНІХ П’ЯНИЧОК НА СЕЛІ» В №50 ВІД 09.12.16 Р.

Дуже прикро, що пан Марусяк, ні дня не проживши у селі, з одного відвідування виклав події з дідом А.Глущенком і З.Завертаною. Склав думку, подібну телепередачі «Стосується кожного», яка була у листопаді. Дуже прикро, що, побачивши на місці одне, — описав на шпальтах газети зовсім протилежне. Ми, проживши все життя у Наталівці, сільський голова опинились обхаяними чужими людьми.
З.П.Завертана (Бутова), сім’я якої, мати і брат, були хронічними п’яничками, померли від горілки. У сімнадцять років Зоя виїхала до Києва. Чомусь вона не поділилася тим, що, маючи однокімнатну квартиру у Києві, оформила фіктивне розлучення з чоловіком і отримала другу квартиру на «Троєщині».
На час смерті дідового сина Сашка вона поставила умови дядьку Андрію, що організує поховання при умові, що той перепише їй квартиру. На диво (а може, це було заплановано) не сповістила жодного з родичів діда, які мешкають у Києві, ніхто не знав, у якій біді залишився Андрій Тимофійович. Так удався ще один план заволодіння квартирою. Про свою удачу вона із захопленням розказувала в с.Наталівка, що вона тримає квартирантів у квартирі д.Андрія і заробляє чималі гроші.
У с.Наталівка, де вона проживала до сімнадцяти років із мамою, сестрою і братом, поряд жили дві материні сестри, а також — двоюрідні брати, сестри. Після смерті матері і брата батьківську хату Зоя продає і привласнює всі кошти, не поділившись ні з рідною сестрою Надею, ні з рідною племінницею Наташею. Чим вона розірвала всі родинні стосунки з близькими людьми.
Після смерті сім’ї рідної тітки Марії Бриздинюк, її доньки Раї і онука Олега, хата, в якій Зоя Пилипівна зараз мешкає, залишилася нічия. Протягом шести місяців заяву на спадщину подали п’ятеро двоюрідних родичів, включаючи і Зою Пилипівну. Що сталося, — ми не знаємо, але хата не оформлена до цього часу, а вона нею заволоділа і проживає вже третій рік. То невже у її діях ви знайшли винних дальніх родичів діда, сусідів, сільську раду?
З її хвалебних речень дізналися, що вона в Києві знайшла юриста, який за десять тисяч їй оформив якийсь документ на землю біля хати, у той час, як ми, місцеві жителі, роками ходимо, щоб оформити документи на землю.
Для своїх маніпуляцій вона використовує людей-п’яничок, які за чарку і підтвердять, і зроблять усе, що вона скаже.
Тривалий час Зоя пригощала й умовляла Сашу й Оксану Кучерів залишитися доглядати А.Т.Глущенка, коли вона з’їздить у Київ на два тижні. Вони погодилися, але через два дні, коли дідуся не було чим годувати, Оксана пішла по сусідах із проханням, що немає що дати їсти старенькому, що Зоя не залишила ні картоплі, ні продуктів. Сусідка Люда взяла їжу і пішла годувати дідуся. Три дні ходила його годувати.
До речі, декілька слів про доглядальницю Оксану, яка все це заколотила і підняла цей бунт, що Завертана, залишивши діда, не лишила ніяких харчів, поїхавши на чотирнадцять днів у справах. Кучер О. дійсно за освітою медик, і вже більше двадцяти років не працює через горілочку, ходить в найми за «сто грам». Оксана дає брехливі свідчення, бо Зоя щоденно її поїть і пригрозила розправою. Кучер і Завертана — подружки по чарці, а Зоя оббрехала порядну, доброзичливу сусідку Людмилу.
На четвертий день Люда запросила голову сільської ради, депутата та п’ятьох сусідів, які хоч і живуть близько, але не спілкуються із Зоєю Пилипівною і чарки з нею не п’ють. А те, що сусіди говорили журналістам телестудії на диктофон, звинувачуючи Завертану, — все було вирізано. А за те, що сусідка Людмила звернулася до сільської ради, сусідів та телестудії почався новий етап помсти: що Люда з нею п’є і заїдає (зверніть увагу, що у Зої на першому плані горілка!), кидала грудки снігу по вікнах тощо.
Через наявність вдосталь вільного часу щоденно відвідує сільські точки-«наливайки», своїх собутильників. Дід так і залишається наодинці. Завертана ходить до п’янички Панюшкіної Лідії В., котра вигнала з хати свою матір, яка прийшла, опираючись на табуретку, до нашої героїні Людмили — сестри Марії Володимирівни, яка доглядає її уже третій тиждень. Соціальні служби, міліція, сільська рада повідомлені про цей випадок. До цих пір мір не прийнято.
Зоя сусідку Люду змішує з брудом, вигадуючи нові плітки і методи помсти.
Усе село знає, як росли у мами діти Катя та Ваня, яке нелегке дитинство було у них. Її мама — проста робітниця, виховувала їх у чесності і порядності.
Вони виросли на наших очах добрими, порядними людьми, але звинувачувати, що Катя не допомагає доглядати діда Андрія, це — наклеп. Ніхто ніколи не чув від Каті, що вона хоче київську квартиру, і не потрібно її поливати брудом.
Завертана продовжує ходити до своїх подруг-наливайок, обливати брудом порядних людей, а засоби масової інформації возвеличують її як «героїню», і мораль її — як подвиг.
Так що? Всім нам, хто не п’є, хто працює, хто доглядає стареньких стати як Зоя? То чому ми навчимо підростаюче покоління? Ось у чому мораль нашого суспільства, нашого телебачення і преси.

Від редакції. Нагадуємо, що редакція газети не є правоохоронним та судовим органом. Ми не маємо жодного права кваліфікувати дії певних осіб та визнавати їх винними або не винуватими.
Ми, як засіб масової ін­фор­мації, висвітлюємо проблемні питання, що цікавлять наших читачів, та надаємо в межах наявних можливостей і чинного законодавства «майданчик» для висловлювання думок різних сторін.
У зв’язку зі значним резонансом, який викликала вищезазначена публікація, ми надамо право висловитись усім зацікавленим сторонам конфлікту в рамках правового поля. Водночас зазначимо, звертаючись до авторів вищевикладеного листа, що, якщо вони дійсно володіють доказами шахрайських чи інших протизаконних дій своїх односельців, то їм слід звертатися із цією проблемою до правоохоронних органів чи в інші служби, до чиєї компетенції належить розгляд даних проблем по суті.
Редакція газети «Звягель» завжди відкрита для своїх читачів та передплатників і готова вислухати та почути всіх небайдужих!