Пам’яті вчителя

Вечірньої пори 21 грудня 2016 року на 82-му році життя перестало битися серце Лілії Андріївни Хрильової чудової людини, почесної пенсіонерки школи №4, вірної дружини, відданої та люблячої матері, бабусі і прабабусі, прекрасного освітянина, незабутньої колеги.

Лілія Андріївна з династії педагогів, вчителями були її батьки, свекор, його брат та сестра, чоловік Руслан Созонтович Хрильов.

Народилася вона 1 березня у Новограді-Волинському, професію вчителя здобула в Петербурзі, де й зустріла свою долю. Студентське весілля міцно пов’язало молодят родинним рушничком щастя і вони ніколи не зрадили йому. З їх великої любові брали і беруть приклад три донечки, сім онуків і вісім правнуків.

Ліля Андріївна і в праці була прикладом. Розпочала вона свою трудову діяльність в школі №1 (гімназія), потім у школі №2, була організатором по виховній роботі, а в школі №5 завучем з навчально-виховної роботи. У становленні 4-ї школи велика її заслуга, як вчителя, мудрої людини, товариша. Зажди зібрана, цілеспрямована, оптимістична, усміхнена, доброзичлива, мудра. Лілія Андріївна виховала і навчила російської мови не одне покоління звягельчан. Її учні цінують і понині, низько схиляють голови у вічній пошані і вдячності.

«Лиля свет Андреевна» — так з легкої руки Вадима Хрильова (брата чоловіка) називали її в родині. Такою вона була для всіх, такою й залишиться у пам’яті тих, хто знав її за життя. Усміхнена, добра, терпляча, благородна…

Просимо вшанувати Лілію Андріїївну доброю згадкою, теплим словом, щирою сльозою, вічною пам’яттю.

Колеги, друзі школи №4

3 січня минає 4 роки, як пішов у вічність дорогий нам чоловік, батько, дідусь — Михайло Борисович ЗОЗУЛЕВИЧ

Чекаєм ми тебе щодня, що прийдеш ти до рідного порогу, та не приходиш, бо сира земля закрила назавжди тобі дорогу.

Люблячі дружина, діти, онуки

1 січня минає рік, як перестало битися серце дорогої нам людини — Володимира Васильовича КРИВОЛАПЧУКА

Якось так вийшло, якось так сталось. Дуже раптово життя обірвалось. Ми пам’ятаємо, ми не забудемо. Любимо. Любимо. Любимо.

Сумуючі дружина, діти, онуки і правнучка

5 січня — рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті люблячої донечки, онучки, племінниці та сестрички — Вікторії Вікторівни ЗМІЄВСЬКОЇ

05.03.1998-05.01.2016 р.

Ти нас покинула дуже рано, в житті немає вороття, і кров з невидимої рани буде текти усе життя. Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Нехай Господь оберігає твою світлу і добру душу. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

З глибоким сумом мама, хрещена, бабуся, дідусь, тітка Лариса, брати Ваня і Максим

1 січня минає 24 роки, як пішов з життя Федір Іванович КОНЄВ

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Царство Небесне тобі.

Сумуючі всі рідні

29 декабря — 20 лет, как ушёл из жизни дорогой и любимый нами человечек — Наталья Владимировна РОДИНА-ВЕРЕТКО

Из жизни ты ушла, но не из памяти. А наша боль осталась навсегда. Светлая память, вечный покой твоей душе. Помним. Любим. Скорбим.

Скорбящие мама, дети, внуки, муж, родственники и любимая подруга Нели Пресман (Германия)

27 грудня минуло 5 років світлої пам’яті Людмили Миколаївни ЯРЕМЧУК

03.12.1964-27.12.2011 р.

Тому, хто дорогий був при житті, від тих, хто пам’ятає і сумує.

Рідні

3 січня минає рік, як пішов у вічність Володимир Васильович СІРУК із с.Орепи

Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Пішов достойно в майбуття, тобі не буде забуття. Пухом земля! Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, діти, онучка, рідні

4 января — 40 дней, как нет тебя с нами — самого дорогого, родного мужа, папы, дедушки — Николая Васильевича ГУБЕНЯ

Не найти слова , чтоб описать наше горе, не найти в мире сил, чтоб тебя поднять. Наших слёз не вместить даже в море, как жестока судьба, что тебя отняла. Ты — навсегда в нашей памяти, родной.

Скорбящие родные