Добрий день, редакція газети «Звягель»! П’ять років тому померла моя тітка. Крім мене, інших родичів у неї не було. Серед майна, яке залишилось, є будинок у селі та земельна ділянка. Я не звертався до нотаріуса за оформленням спадщини, але тітчин будинок використовуємо як дачу. У сільській раді мені сказали, що планують визнати це майно «відумерлою спадщиною» та забрати його до територіальної громади. Чи має право сільська рада забрати будинок ,та що означає термін «відумерла спадщина»?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Прийняття спадщини залежить від факту постійного спільного проживання спадкоємця і спадкодавця на час відкриття спадщини.
Якщо спадкодавець і спадкоємець постійно проживали на час відкриття спадщини разом (що може бути підтверджено довідкою ЖЕК, ОСББ, органу місцевого самоврядування тощо) або факт такого проживання був встановлений за рішенням суду в порядку окремого провадження, то спадкоємець вважається таким, хто прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.
Аналогічне правило поширюється і на прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена: вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови ними від прийняття спадщини.
Якщо ж спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, то для прийняття спадщини йому необхідно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Така заява має бути подана спадкоємцем особисто протягом шести місяців із часу відкриття спадщини.
19.10.2016 р. набув чинності Закон «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» №3006 (далі — Закон №3006).
Як зазначається, метою і основними завданнями Закону №3006 є: оптимізація процедури виявлення нерухомого майна у складі спадщини, що може бути визнана судом відумерлою; збільшення матеріальної бази місцевого самоврядування за рахунок нерухомого майна, розташованого на території юрисдикції відповідних сільських, селищних, міських рад, яке входить до складу відумерлої спадщини.
Велика кількість нерухомого майна, власники якого померли, не залишивши спадкоємців, роками знаходиться у невизначеному правовому стані. Це призводить до того, що таке нерухоме майно або використовується (захоплюється) певними особами незаконно, або ж занепадає, а бюджет недоотримує кошти.
ПОРЯДОК ТА ПІДСТАВИ ВИЗНАННЯ СПАДЩИНИ ВІДУМЕРЛОЮ
У відповідності до ч.1 ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, — за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
У разі, якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення, — власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Особи, які мають право або зобов’язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації зі Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно — за його місцезнаходженням.
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, то вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.