www.zvyagel.com.ua







Праздники Украины

free counters
Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
Сайт Свято-Троицкого кафедрального собора г.Новограда-Волынского Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


Крізь терни до зірок

13 Січня 2017 | Оприлюднив: | 56 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

Завершився 2016 рік, який у культурному житті нашого міста було оголошено міською владою Роком Лесі Українки. 145-річниця від дня народження геніальної землячки засвідчила, якою гордістю наповнюються наші серця, вшановуючи її пам’ять. Поетеса пережила свій час, її творчість збагатила скарбницю не тільки української літератури, а й світової духовної культури.
Творчі слова поета Юрія Ковальського на відстані часу ще з більшою силою утверджують велич поетеси:
Тобі не лаври, а барвінки
З мого Полісся до лиця.
Вінок тернистий Українки
Пересіяє всі сонця.

Мав усі підстави уже добре відомий поет, громадський діяч Іван Франко, високо оцінити першу збірку 22-річної поетеси у 1893 році, яку поставив у один ряд із Кобзарем: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини…».
2016-й рік — був ще й роком 160-річчя від дня народження і 100-річчя з дня смерті Івана Франка. Як не згадати митця, який також належить не лише своїй епосі, творчість якого стала надбанням поколінь, цілих народів. Кожне покоління прочитує їх по-своєму, з точки зору свого часу, щоразу відкриваючи нові пласти закладених там думок, почуттів і проблем. Усе життя Івана Франка — боротьба за єдність держави, свій народ: «… Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі». Викликає гордість, що у 1915 році українська громадськість Відня висунула поета на здобуття Нобелівської премії. На жаль, поет помер у 1916-му, а премія не вручається посмертно…
Через століття класичні твори, в яких представлено читачеві естетичний образ реальності, є живим голосом і совістю народу. Творці таких цінностей не втрачають свого значення з часом, зі зміною епох. Чарують через вік, читаються з неослабним інтересом, тому що органічно зросли з українського грунту, виростали з духу нації, з умов її життя, проблем — передали біль і страждання українського народу.
Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка — наші вічні символи. Вони не боялися життєвих випробувань, відчуваючи внутрішню силу, плекаючи віру у перемогу. Незважаючи на всі тернії, що так часто траплялися на їхньому шляху, йшли до власної зірки, гартували своє слово. Черпали сили у почуттях любові до людини і високої відповідальності перед нею.
Вшанування пам’яті, незгасна любов до Геніїв правди втілена у проведенні літературних свят — «Шевченкова весна», «Франкова криниця», «Лесині джерела». Надзвичайно проникливо на святі «Лесині джерела» сказала Народна артистка України Ніна Матвієнко: «Ми ще й не доросли до того, щоб сказати, що знаємо Лесю. Ні, до Лесі тільки торкаємося, щоб справді увійти в її душу, психологію, філософію».
Назавжди залишилася у моїй пам’яті перша лекція (студентські 50-ті роки) професора про Шевченка: «Про нього важко говорити. Про нього завжди треба говорити обережно. Не треба думати, що кого-кого, а Шевченка знаєш найкраще. Віднині намагайтеся читати його інакше, ніж досі. Пам’ятайте, що геній — це людська здатність, помножена на тисячу».
Франковій поетичній криниці слугують його ж слова:
Книги — морська глибина.
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.

Перли його творчості невичерпні.
Мрії і думки про щасливу долю України ані на хвилину не покидали її вірних синів. Україна була їхньою душею, сповненою щирості і любові, віри в сили народу, в його історичну перспективу. Могутній талант, відданий служінню народові, глибоким проникненням у найістотніші питання доби поставив їх у ряди найвидатніших поетів світу, і підняв українське поетичне слово до рівня світових стандартів. Через терни досягли зірок.

С.ЧЕЛЯДІНА, вчитель

ХАЙ ГОРИТЬ…
Україна була, Україна є.
Україна — надія і щастя моє!
Україна — це ти, Україна — це я
Це — велика, єдина і дружна сім’я.

Ниви щедрі у нас, колосяться хліба,
Завітала до нас доленосна доба.
Мій народ пробудився, засяяв Майдан,
Патріоти вмирали від отриманих ран.
Помирали за волю, за гідність сини,
За свою незалежність стояли вони,
За достойне життя на прекрасній землі.
Вічна слава героям, загиблим в війні!

Підкуп, вбивства на гроші Кремля,
Хай горить під ногами у ката земля.
Не шкодує цей кат ні своїх, ні чужих,
Відповісти прийдеться за скоєний гріх.

За загублені душі тисяч людей,
За невинно загиблих жінок і дітей,
За сплюндровані села, міста і поля…
Хай горить під ногами у ката земля!

МІЙ ЧАРІВНИЙ ПОЛІСЬКИЙ КРАЮ
Моїх пращурів славна земля,
Найдорожчі для мене, я знаю,
Твої люди, ліси і поля,
Переліски, ставки, долини,
По яких тихі ріки пливуть.
Скрізь кущі бузини і шипшини,
І калина, і глід тут ростуть.
Он берізки розбіглись по полю,
Мов дівчата в веселім танку.
Повз доріг, наче стріли, тополі,
Бачу липи, в сережках вільху.
Все росте тут — і клен, і ялини,
Сосни-свічки, поважні дуби,
Поміж них, наче жар, горобина
І верба — відголосок журби.
Я крокую полем духмяним.
По отавах снують журавлі.
Бадьорить прохолодою ранок,
Надихаючи сили мені.
В небі сонце яскраве сяє,
Зеленіють широкі поля.
Я люблю тебе, рідний краю,
Моїх пращурів славна земля!

МАЛЕНЬКА БАТЬКІВЩИНА
Моя маленька Батьківщина —
Це дім, який я збудував,
Садок, криниця і калина,
Це найдорожче, що я мав.
Це — квітів море на городі,
Які завгодно тут ростуть.
Яка гармонія в природі...
Це — рай і казка разом тут.
Весною все квітує вчасно:
Садок, картопля і овес.
Це — ти, земля моя прекрасна,
Сюди збираєш рід увесь.
Вдихни нектар цього повітря,
В Случі гріхи водою змий
Та посміхнись усім привітно,
І зникне біль в душі твоїй.
Я вдячний Господу святому,
Я вдячний матері землі,
Що забирали мою втому,
Коли були важкими дні.
Моя маленька батьківщина —
Це дім, який я збудував,
Де за столом уся родина.
Це — найдорожче, що я мав.

Я В КАЗКУ ПОТРАПИВ
Золотом вкрились довкола ліси,
Давно я не бачив такої краси!
Блищить кришталем на листочках роса,
Чаклунка природа творить чудеса.
Від подиху вітру листя спадає
І килимом жовтим землю вкриває.
В цю казку потрапив і хочу в ній жити,
Бо знаєш, не можна її не любити!
Он жаром палає червона калина,
А поруч — подружка її, горобина.
Ідилія ця мені душу вражає...
Щасливі усі, чиє серце кохає.
Струмок лісовий так поволі тече.
Ой, бабине літо, побудь з нами ще!
Всі просять у сонця ще трохи погріти,
Таке вже коротке це бабине літо!

Г.БОНДАРЕНКО

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , , ,