6 лютого минає 3 роки, як немає з нами Поліни Іванівни КРАВЧУК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних, — ніколи...

7 лютого минає 15 років, як не стало дорогого батька, дідуся — Степана Гнатовича ПРИЙМАКА

Щемить душа і капає сльоза, немов могутня лапа тисне груди. Тебе із нами вже 15 років, як нема, а туга нас не покидає й смуток. Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї... Царство тобі Небесне, рідненький.

Донька з сім’єю

3 лютого минає рік, як пішла у вічність мама, бабуся, сестра, хрещена — Людмила Євгеніївна МАТВІЙЧУК

Такої ніжності святої, такої доброти людської, такої щедрості, як ти, нам більше в світі не знайти. Той день, коли твій світ погас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пам’ятайте.

Вічно сумуючі діти, онуки, сестри і рідні

3 лютого минає 40 днів, як немає з нами дорогої мами та бабусі — Тетяни Петрівни КОВАЛЬЧУК

Вже 40 днів ми без тебе, серце плаче і тремтить душа, скільки б не шукали очі в рідній хаті, — найдорожчої людини вже нема. Як сумно без тебе, рідненька, печаль не проходить і серце болить. Навіщо покинула ти нас, дорогенька, як важко нам без тебе жить. Всі, хто знав, пом’яніть її добрим словом.

Сумуючі діти, внуки, зяті, невістка

9 лютого — 1 рік, як немає з нами нашої дорогої сестри — Галини Григорівни КОРНІЙЧУК

Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство Тобі Небесне, рідненька.

Сумуючі сестри з сім’ями

5 лютого минає рік, як пішла із життя Наталія Петрівна РИХАЛЬСЬКА

Минає час, але ти вічно будеш в наших серцях. Нехай у цей день усі, хто знав тебе, згадають і пом’януть. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Царство Небесне тобі і вічна пам’ять.

Сумуючі чоловік і син з сім’єю

2 февраля — 2 года, как ушла из жизни дорогая нам жена, мама, бабушка — Галина Владимировна ПОДЗАРЕЙ

Из жизни ты ушла, но не из памяти. А наша боль осталась навсегда. Светлая память, вечный покой твоей душе.Помним. Любим. Скорбим.

Вечно скорбящие муж, дети, внуки

1 лютого минуло 9 днів, як перестало битися серце дорогого чоловіка, батька, дідуся, прадідуся — Анатолія Миколайовича ФЕДЮКА з с.Майстрова Воля

Земне життя — складне і швидкоплинне, і рідних проводжати, безумовно, жаль, твій образ зберігати будем вічно, і пам’ять, і тяжку печаль. Хай буде пухом земля, а душі — Царство Небесне.

Дружина, діти, онуки, правнуки

2 февраля — 4 года, как перестало биться сердце Людмилы Леонидовны КОВАЛЬСКОЙ

Не простившись ни с кем, не сказав всем «Прощай!», скрылась Ты в темноте, лишь оставив печаль. Сжигает боль, болит душа, от горя катится слеза. Ушла от нас Ты очень рано, мы не смогли Тебя спасти, глубокая на сердце рана, пока мы живы, — жива и Ты. Вечный покой Твоей душе и Царство Небесное. Помяните вместе с нами все, кто её помнит.

Вечно скорбящие муж, дети, внуки

31 січня минуло 9 днів, як на 66 році обірвалося життя Миколи Петровича СТОЦЬКОГО

23.02.1951-23.01.2017 р.

На душі — біль, жаль, сум. Тебе немає і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненький. Хто забув, — згадайте. Хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, онуки та всі рідні