Є така унікальна професія у нашому місті — керівник притулку для собак. Що це таке — не з чужих слів знає Валентина Захарчук, котра цей притулок ініціювала чотири роки тому, і яка «розгрібає» у Новограді усі проблеми, пов’язані з тваринами-безхатченками. Здається, що цих проблем вона вислуховує більше, аніж чиновники від комунальної сфери. Її мобільний телефон розривається щодня, знають його як любителі собак, так і їх противники. І тим, й іншим добре відома адреса притулку — сюди «добрі люди» постійно підкидають цуценят і котенят…
Комунальники визнають, що Валентина Мечиславівна усією душею вболіває за справу, бо дуже любить тварин. Але зрозуміло й те, що однієї любові замало — проблема безпритульних собак на вулицях міста поглиблюється. Про звернення покусаних собаками у центрі міста городян до редакції — читайте на цій стор. Очевидно, що наростає нова хвиля незадоволення, тож ми вирушили у притулок, щоб зрозуміти: чому так?
«НАГОДОВАНІ СОБАКИ КУСАТИ НЕ БУДУТЬ»,
— переконана господиня притулку. Прийшовши сюди, я побачила, що собаки дійсно не виглядають агресивно. Не у кожного господаря на приватному обійсті побачиш доброзичливих собак, не заморених голодом.
Крім того, що нагодовані, у притулку вони прищеплені від сказу, стерилізовані, проліковані від паразитів. Не дивно, що коли господиня відпускає собак на вулицю (бо немає змоги утримувати), вони вертаються назад за десятки кілометрів! А притулок, нагадаємо, знаходиться в районі очисних споруд, що біля заводу «Церсаніт»…
— У мене немає ані вихідних, ані свят — собак треба готувати щодня, — говорить вона. — Зустрічають мене завжди радо, від радості падають, качаються. Одне слово — мама їхня прийшла.
Чотири роки тому я випросила у влади кусочок території під притулок. Вище мене тут був бур’ян, ще відходи плитки із заводу «Церсаніт». Собаки об неї різали ноги, і ми взуття своє різали. Ледве усе прибрали. Допомагають мені люди безкоштовно, зі своєї пенсії я плачу зарплату лише доглядальнику, — каже В.Захарчук.
Нині притулок — таке собі ноу-хау для України, у якій завше бракує коштів у бюджетах міст. У Новограді з грошима теж не рясно, але досвід роботи з безпритульними тваринами є.
У ПРИТУЛОК ПРИЇЗДЯТЬ З ІНШИХ МІСТ
— Новоград-Волинський — одне з перших міст, де відкрито притулок. У Житомирі, у Коростені ще є притулки, у Києві. До нас по досвід приїздять, — хвалиться Олександр Богданчук, начальник управління ЖКГ.
Зараз навесні тут навіть квіти цвітуть, втім розбудова притулку дається вкрай важко. Якщо щось робиться, то здебільшого, завдяки старанням ініціаторки створення притулку. Вона оббиває пороги спонсорів, якими є керівники місцевих підприємств і фірм. Допомагають хлібом, крупами чи соломою для утеплення вольєрів взимку, хтось дає сітку чи шифер. Звісно, чим далі — тим із цим важче. Час нині такий, що дітей нема чим годувати, що ж казати про собак?
НАЙБІЛЬША ПРОБЛЕМА — НЕСТАЧА КОШТІВ
У 2016-му міська влада виділила на притулок 450 тисяч гривень. Йдеться про годування, стерилізацію, щеплення тварин. Втім, цих грошей, за словами очільниці притулку, катастрофічно бракує. Бо розрахувала їх влада на 100 собак, а нині тварин у притулку — 242.

— На харчування собаки виходить півкіло крупи і 200 г м’ясообрізок. Щоб зварити, необхідно принести з колодязя 300 літрів води… Порахували 5 гривень на собаку. А коли морози великі, то не потрібно харчувати краще? Два рази до мене приїздили депутати. Охали, як усе добре зроблено. Дивилися, як квіти тут цвіли. Багато обіцяли і забули про мене, що я така є.
«КИНУЛИ НАПРИЗВОЛЯЩЕ...»
Цю фразу пані Валентина говорить майже зневірившись. Має на увазі не зарплату для себе, бо увесь час працює безкоштовно. Чимало власних грошей витрачає на будівництво вольєрів.
Усе тому, що коштів владою не передбачено ані на зарплату, ані на розбудову притулку, ані на вилов собак. Свого часу влада «посприяла» — дала на притулок раритетний москвич, якому, за словами Валентини Захарчук, років із 40. Виїхати жодного разу на ньому так і не вдалося. У відповідь на моє питання «чому?» Валентина Мечиславівна відповідає: «Щоб убитися на ньому?!».
ОДНІ КАЖУТЬ ДОГЛЯДАТИ, ІНШІ — СТРІЛЯТИ
Городяни у ставленні до проблеми безпритульних собак давно розділилися на два ворожих табори: «Якщо ми йдемо до Європи, то має бути як у Європі: де за собаками доглядають, виходжують їх, за потребою — продають чи віддають людям», — вважає Євген, мешканець Новограда.
«Безпритульні собаки стали небезпекою для жителів на вулицях міста, — іншу думку представляє мешканка міста Вікторія. — Коли йдеш і бачиш зграю великих собак, то тобі стає шкода не собак, а себе». З цим теж не можна не погодитися. Тим паче, у світлі останніх звернень покусаних собаками людей до редакції.
Утримувати тварин-безхатченків дорого, відстрілювати — заборонено законом. Аби покращити ситуацію, влада планує зробити притулок комунальним підприємством (сьогодні він є благодійною громадською організацією «Оберіг»). Згідно з проектно-кошторисною документацією, на це потрібно 3,5 мільйони гривень.
Цьогоріч на утримання притулку виділено з бюджету перший транш — 300 тисяч. Нині комунальники шукають спонсорів зі співфінансування розбудови притулку.
— Раніше був відстріл собак, зараз це заборонено, — аргументує позицію влади керівник управління ЖКГ Олександр Богданчук. — Тому робимо стерилізацію, щоб не збільшувалася кількість. Торік було 80 собак стерилізовано у ветлікарні. Але все одно кількість зростає — це проблема не лише Новограда, а усієї України. Усіх собак, які були у місті, ми забирали і завозили у притулок. Буквально на другий день їх місце займають інші.
Притулок планують розбудовувати старий. За нинішніх обставин в Україні, важко повірити, що влада швидко знайде необхідні на це 3,5 мільйони. Звідки «малюють» такі фантастичні цифри — теж питання. Зручне слово «кошторис» у нашій країні завжди дорого коштує і гальмує багато потрібних задумів. Як бачимо, Валентина Захарчук не мала на руках мільйони, але притулок побудувала. І не за допомогою «кошторису», а за допомогою спонсорів.
У запланованому комунальному притулку влада, за словами Олександра Богданчука, планує утримувати лише агресивних собак. Інших — стерилізувати та відпускати.
Поки ж чиновники вирушили у чергові пошуки спонсорів, мінімальна зарплата в Україні зросла удвічі. Це означає, що витрати, закладені у кошторис ще 2014 року (у тому числі — на зарплату у притулку), теж зросли вдвічі. Тож, замість трьох з половиною мільйонів, тепер потрібно сім?
Тим часом діти і дорослі все більше бояться проходити повз зграї чотириногих друзів…
Благодійний рахунок притулку у ПриватБанку: 5168742700795762.