«Справжня любов до України долинула до нас через кордони, бо подорожує без візи»
Із великим задоволенням прочитала вашу статтю «Коли мене запитують: «Що ви з того маєте?» — я не можу це пояснити людям з позицією «моя хата скраю». Матеріал сприйняла як ковток джерельної води «у спеку» галасливих вихвалянь патріотичності, коли слова не підкріплюються справами.
Звичайна пересічна людина Валентина Собецька, з непідробною скромністю, є патріотом України, формує за кордоном позитивний імідж рідної країни. Природно лине її зізнання: «Патріоткою я була завжди».
У мені, як в учителі, промовляє гордість, що наші школи виховують таких людей, яким «біль чужий болить-болить». Не заради слави і не на показ наша землячка робить свою справу за межами Вітчизни, у Німеччині. Вчитуючись у її висловлювання, розумієш, що такі почуття додають і тобі сил, упевненості в щасті любити свою Україну, свій рідний край.
Маю глибоку повагу до високопорядних людей, людей найвищої проби (я їх так називаю), які чесною працею звеличують Україну. Переконана, вони — взірець для наслідування, бо готують грунт у майбутнє.
Благородний вчинок нашої землячки — це вияв безкорисливості, її велич — у скромності, здатності жертвувати особистими інтересами на користь інших. Поєднання особистих бажань із запитами інших людей — це питання громадянської зрілості. Україна потребує справжніх патріотів (не словесних), такі люди — наш неоціненний скарб, наша віра, надія на те, що все у нас буде гаразд.
Стаття Юлії Климчук (за що висловлюю щиру вдячність) спонукала мене до особистих роздумів. У інтерв’ю переконливо доведено, що громадянська зрілість не дається від народження, її необхідно в собі виховувати, виплавляти в горнилі свого життя. Микола Пирогов радив: «Усі, хто готуються стати корисними громадянами, повинні спочатку навчитися бути людьми». Бути людиною, попри всю жорстокість світу, проявляти милосердя і не забувати про обов’язок перед рідним краєм. Справжня любов до України долинула до нас через кордони, бо подорожує без будь-якої візи.
Маю надію, що мої особисті роздуми, навіяні матеріалом газети, не вплинуть негативно на чиїсь погляди, переконання. Щиросердно бажаю колективу газети міцного здоров’я та творчих злетів!
Звичайна пересічна людина Валентина Собецька, з непідробною скромністю, є патріотом України, формує за кордоном позитивний імідж рідної країни. Природно лине її зізнання: «Патріоткою я була завжди».
У мені, як в учителі, промовляє гордість, що наші школи виховують таких людей, яким «біль чужий болить-болить». Не заради слави і не на показ наша землячка робить свою справу за межами Вітчизни, у Німеччині. Вчитуючись у її висловлювання, розумієш, що такі почуття додають і тобі сил, упевненості в щасті любити свою Україну, свій рідний край.
Маю глибоку повагу до високопорядних людей, людей найвищої проби (я їх так називаю), які чесною працею звеличують Україну. Переконана, вони — взірець для наслідування, бо готують грунт у майбутнє.
Благородний вчинок нашої землячки — це вияв безкорисливості, її велич — у скромності, здатності жертвувати особистими інтересами на користь інших. Поєднання особистих бажань із запитами інших людей — це питання громадянської зрілості. Україна потребує справжніх патріотів (не словесних), такі люди — наш неоціненний скарб, наша віра, надія на те, що все у нас буде гаразд.
Стаття Юлії Климчук (за що висловлюю щиру вдячність) спонукала мене до особистих роздумів. У інтерв’ю переконливо доведено, що громадянська зрілість не дається від народження, її необхідно в собі виховувати, виплавляти в горнилі свого життя. Микола Пирогов радив: «Усі, хто готуються стати корисними громадянами, повинні спочатку навчитися бути людьми». Бути людиною, попри всю жорстокість світу, проявляти милосердя і не забувати про обов’язок перед рідним краєм. Справжня любов до України долинула до нас через кордони, бо подорожує без будь-якої візи.
Маю надію, що мої особисті роздуми, навіяні матеріалом газети, не вплинуть негативно на чиїсь погляди, переконання. Щиросердно бажаю колективу газети міцного здоров’я та творчих злетів!
З повагою С.ЧЕЛЯДІНА, вчитель, ваш читач
Коментарі відсутні