Чотирнадцятого лютого, за ініціативи газети «Звягель», відбувся «круглий стіл», до участі в якому були запрошені всі перші особи міста Новограда-Волинського і району часів незалежної України. У заході взяли участь нині діючий міський голова В.Л.Весельський, голова РДА В.В.Михнюк, голова районної ради Д.В.Рудницький, а також колишні міські голови, голови міськвиконкому та голови районної ради — В.І.Загривий, М.П.Боровець, М.О.Іванюк, О.Ф.Костеченко, М.І.Мартинюк, Ф.В.Весельський, В.В.Гончарук.
Мета зібрання — заслухати позицію кожного з управлінців щодо питання, яке гостро постає в нинішніх реаліях: «Чи потрібно місту Новограду-Волинському і селам району об’єднуватися в одну територіальну громаду?»


ВЕСЕЛЬСЬКИЙ Віктор Леонідович, міський голова:
— Законодавством визначено, що об’єднання територіальних громад — це добровільний захід. Відповідно Кабінет Міністрів прийняв постанову, якою розписав методику щодо економічності й спроможності об’єднаних територіальних громад.
Коли ініціативна група з 16 депутатів міської ради звернулася до міського голови з пропозицією вивчити, спільно з міською громадою та сільськими жителями, можливість об’єднання міста і району в одну спільну громаду, я видав розпорядження, яким створив робочу групу щодо вивчення пропозицій по кожній галузі народного господарства — як міста, так і району.
Головою робочої групи призначений Колотов С.Ю., перший заступник — від виконавчих органів влади, співголовою — Пономаренко О.А., секретар міської ради.
За прийнятим рішенням робочої групи ми направили листи на адресу голови РДА і керівників районних структурних підрозділів (освіти, культури, спорту, сім’ї й молоді тощо), щоби нам надали інформацію, і можна було проаналізувати перспективи і стан доцільності об’єднання з кожною з сільських рад, які запропонували в переліку.
Як ви знаєте, 18 грудня відбулися вибори — дві територіальні громади на території району утворилися.
Крім цього, у 2015 році відбулися спроби об’єднання міста з Наталівською сільською радою. Була спроба створити Новоград-Волинську громаду, яка тоді розпорядженням Кабінету Міністрів була виключена з перспективного плану.
Минулого тижня відбувся візит в округ народного депутата В.М.Литвина. Він, зокрема, з приводу об’єднання громад зазначив, що цей крок має бути надзвичайно виваженим: потрібно зважити всі «за», «проти», в тому числі й те, що держава пропонуватиме централізовані кошти на об’єднані громади лише протягом одного-двох років.
Тому я — за те, щоб сьогодні ми вивчили це питання, провели громадські слухання і лише тоді вносили це питання в сесійну залу на розгляд депутатів. Водночас я видав друге розпорядження, яким переніс громадські слухання, заплановані на понеділок, 20 лютого. Бо міська рада не затвердила порядок проведення цих слухань, як передбачено в законі про добровільне об’єднання.
Я за те, щоби були проведені громадські слухання. Щоб ми всі визначилися з подальшою нашою долею, в першу чергу, наших громад — як міста, так і району.
Як міський голова, я йшов на вибори з певною програмою, і мене підтримало більше 54% виборців. Я не обіцяв виборцям, які за мене голосували, що я йду для того, щоб об’єднатися. Водночас (я вже це казав) я йшов на вибори для того, щоб зробити собі плацдарм, який дозволить надалі пройти у Верховну Раду. Звідси логіка речей така: чим швидше я об’єднав би ці села, тим більший був би для мене політичний старт. Але ми, в першу чергу, повинні економічно прорахувати, що з того матиме міська громада. Мається на увазі, скільки сьогодні нерозпайованих земель, скільки сьогодні земель запасу, в якому стані в кожному селі дороги, Будинки культури, школи, дитячі садочки, лікарні, амбулаторії, ФАПи, яка кількість отримувачів субсидії, як проведена газифікація району, чому не завершено, відповідно до закону, об’єднання територіальних громад району. Чому зупинилися на етапі тільки Городниці й Чижівки?
Сьогодні є прийнятий план соціально-економічного розвитку міста на 2017 рік. За кошти, які передбачені в міському бюджеті, потрібно зробити певний об’єм робіт. Наприклад, до 20 доріг протягом року — в місті, на наступний рік — біля тієї ж кількості. Є в місті над чим працювати: міський Парк, площа Лесі Українки, центральна вулиця, газифікація «Дружби», водопровід по колишній Червоноармійській, амбулаторія на «Дружбі», амбулаторія на «Смолці», житло для тих, хто перебуває на черзі в місті.
Але, якщо сьогодні ми опрацюємо, подивимося, що це доцільно і перспективно — немає питань. Тоді розпочнемо роботу, відповідно до процедури. Я виходжу не з амбіцій чи якихось політичних ознак — сьогодні ми повинні зробити так, щоби була, в першу чергу, користь жителям. Звичайно, що, як міський голова, я вболіваю за жителів міста.
КОЛОТОВ Сергій Юрійович, перший заступник міського голови, голова робочої групи:
— Моє ставлення до об’єднання і до створення об’єднаних територіальних громад взагалі — позитивне, скоріше, «так», чим «ні».
Моє ставлення до запропонованої Новоград-Волинської ОТГ у складі тих сільських рад, які перераховані (нагадаємо, в переліку, запропонованому депутатами-ініціаторами процесу обговорення, присутні всі необ’єднані на сьогодні села району, — прим. ред.), — скоріше «ні», чим «так». Бо ми повинні працювати у правовому полі. Відповідно до закону, від міста (в даному випадку — адміністративного центру громади) має бути обмежена відстань до найдальшого села. І суміжні території. Якщо тут мова йде про Броницькогутянську сільраду, то це відстань 70 км, і немає в нас спільної межі з цією сільською радою. Тому навіть обговорювати це питання не варто, бо це не у правовому полі. Є ще низка сільських рад, які знаходяться за межами 20-кілометрової зони, як передбачає закон. Тому, яке б ми рішення не прийняли, Кабмін таку громаду не затвердить.
Друге — важливо провести фінансово-економічний аналіз. Для того, щоби розуміти, яка це буде громада, чи вона буде фінансово спроможна вирішувати покладені на неї питання. І яка буде ситуація в тому ж місті Новограді-Волинському.
Розпорядженням міського голови дано доручення всім міським службам і галузям підготувати аналітичну інформацію про дохідну частину міського бюджету, про податки і збори, які формують дохідну частину відповідних територіальних громад.
Хотілося б, щоби була якась ініціатива і від громад. Адже ми свого часу (при міському голові В.І.Загривому), щойно вийшов закон, звернулися офіційно з листами до всіх приміських сільських рад. Відповіді надійшли негативні — що ми не хочемо з вами об’єднуватися. Це було півтора року тому. Лише Наталівська сільська рада дала позитивний висновок.
Але, на жаль, ми з певних причини не встигли об’єднатися навіть із цією громадою. Відбулися вибори. Змінилося керівництво (мається на увазі, в першу чергу, сільської ради), бо по місту ми свої всі рішення прийняли. І питання загальмувалося.
Хотілось би знати й позицію сільських громад, бо якщо вони категорично проти, то що ми тоді будемо обговорювати?
МИХНЮК Володимир Володимирович, голова райдержадміністрації:
— Стосовно об’єднання громад, то мені приємно, що цей процес у нашому районі пішов. Я переконаний, що надалі процес є незворотнім. Ми всі повинні це зрозуміти. Низка сільських голів, які на той момент, коли ми у 2015 році розпочинали цю роботу, спочатку займали вичікувальну позицію. Але сьогодні вони зрозуміли необхідність таких змін.
На території Новоград-Волинського району вже утворилося дві громади — Чижівська й Городницька. Була проведена складна робота. Ми разом із Дмитром Вікторовичем (голова районної ради — прим. ред.) об’їжджали практично всі населені пункти, де проводилися сходи сіл, і проводили, насамперед, інформаційну роботу, роз’яснюючи людям, що таке об’єднана громада.
Я завжди, коли виступав на сходах села, доводив до сільських голів і до населення, що об’єднана територіальна громада — це як міні-район. Вона має свою структуру і сама повинна управляти всіма своїми закладами культури, освіти тощо, надавати послуги населенню. Іншими словами, повинна бути спроможна, мати кадровий потенціал. Як говориться в законі про ОТГ, одне з важливих питань, щоб ці громади були самодостатні.
Ще у 2015 році на нараді в облдержадміністрації кожен голова РДА представляв перспективний план об’єднання громад. Першим нашим напрацюванням були дві громади — Городницька і Новоград-Волинська.
Населення Новоград-Волинської громади за тодішніми підрахунками становило 93 тисячі. Ця громада була спроможна, потужна. Я хочу подякувати В.І.Загривому, що ми знайшли компроміс. Методика говорить, що громадам потрібно об’єднуватися в радіусі 20 км навколо адміністративного центру. Моя позиція наступна: зазвичай навколо міста знаходяться досить потужні і самоспроможні сільські ради, які мають гарний фінансовий потенціал. Наша позиція була: якщо об’єднуватися, то найбільш віддалене село знаходилося десь на відстані 30 км від центру. Але всі експерти тоді казали, що такий процес може бути. Проте на той момент була складна позиція сільських рад, і таку громаду створити не вдалося. Хоча я залишаюся при думці, що це є оптимальним варіантом.
Я не скажу, що сільські голови сьогодні готові. Тут потрібно працювати з ними, з населенням, обговорювати це питання і впроваджувати процес у життя.
Населення села і міста — взаємопов’язане. Люди з села ведуть у місті свій бізнес, хтось їздить із села в місто на роботу, хтось із міста в село їздить, має свої справи, вчителі — в тому числі. І буде неправильно, якщо ми цих людей відсторонюватимемо від міста.
Але для початку сільським радам треба дати сигнал, що місто готове об’єднуватися. Повторюю: цей процес пішов, і треба йти в ногу з реформами. Бо ми вже в деяких моментах відстаємо.
РУДНИЦЬКИЙ Дмитро Вікторович, голова районної ради:
— У мене є дві думки: одна — як громадянина міста, інша — як керівника району.
Дійсно, ми були одними з перших, коли починали процеси об’єднання, співпрацювали з міським головою В.І.Загривим у 2015 році. Щойно вийшов закон, ми почали його вивчати, створювали робочі групи. Я і С.Ю.Колотов входили до складу обласної робочої групи. Ми спілкувалися з сільськими головами, зустрічалися з громадами. І першочергове завдання стояло таке: роз’яснити людям, щоб вони розуміли, що це за закон про добровільне об’єднання, і як він діє. І зараз сільські голови говорять, що люди приходять і цікавляться: з ким об’єднуємося, як це все відбуватиметься.
Але на той час люди в селі ставилися до цього з такою, можна сказати, насторогою, бо давалася взнаки колективізація, коли укрупнювали колгоспи, і вони згадували нам про те, що центральна садиба жила, а околиці не жили. Тому на початку майже всі сільські ради відмовлялися об’єднуватися з містом.
Наталівська сільська рада — єдина, яка надала згоду на об’єднання, але змінилася влада, і громада так і не створилася.
Коли ми презентували перспективний план (спочатку 2, 3, а потім — 6 громад), то ці громади складалися із сільських рад, а м.Новоград-Волинський активної позиції не займав, і залишався у форматі міста обласного значення. Тому місто Новоград-Волинський не було включено у постанову Кабміну стосовно перспективного плану.
Після року нашої роз’яснювальної роботи позиція сіл почала змінюватися. З’явилися такі, що висловлювали бажання об’єднатися з містом. На прикладі Ярунської громади Майстрівська сільська рада за перспективним планом входила в ту громаду, але мешканці зібралися і відкрито сказали, що хочуть приєднатися до міської громади. І це зрозуміло, бо, відповідно до методики, повинні враховуватися і міграційні потоки: робота, куди водять дітей у садочок… І як було пояснити мешканцям Майстрова, щоб вони, скажімо, розверталися на 180 градусів і йшли в Ярунську громаду.
Згоду об’єднуватися з містом давали декілька громад. Можливо, вони й зараз стоять у черзі, щоб приєднатися до міської громади. Але з боку міста не було такої активності, як у 2015 році.
Зараз усе залежить від позиції міста — як воно цю процедуру проведе. Якщо звернеться до сільських рад на прилеглих територіях (а потім, можливо, й далі), тоді вже сільради прийматимуть рішення.
Як керівник району, я вважаю, що ми протягом двох років зробили все належне, що ми повинні були зробити, щоб зараз керівники сільських рад і мешканці сіл прийняли зважене рішення. Вони, навіть, якщо й будуть об’єднуватися з міською громадою, то готові висунути свої умови. Я гадаю, це розумно.
Моя думка, як громадянина міста, де я проживаю, звісно, це те, що в місті є вже вся необхідна громадам інфраструктура.
БОРОВЕЦЬ Микола Петрович, міський голова 2002-2010 років:
— Моя позиція стосовно утворення об’єднаної територіальної громади з центром у місті Новограді-Волинському однозначна — «так». Мені імпонує позиція голови районної адміністрації і голови районної ради. Не заперечую і не критикую позицію міського голови. Проте, мені здається, що Віктор Леонідович доволі швидко це зрозуміє і буде стояти в авангарді всіх цих важливих рішень.
По-перше, це — усвідомлення значимості, актуальності й необхідності вирішення даного питання. Хотів би повернутися до 2005 року. Ми два роки працювали над стратегічним планом (це, до речі, стратегічне питання), і було визначено, як мінімум, три стратегічні проблеми для розвитку міста. І одна з них — просторовий розвиток міста. Адже, в порівнянні з іншими містами, навіть області, міста Новоград-Волинський і Житомир були в найгострішій ситуації. Наше місто й сьогодні залишається з цією проблемою.
Тоді закону про об’єднання громад не було, і в нас не було такої можливості. Але був розроблений Генеральний план розвитку міста. Науковим інститутом доведені необхідність зон розвитку — промислової, житлової, в яких напрямках місто повинно в перспективі розвиватися. Це був на той час науково-обгрунтований документ. Він у нашому місті є.
Коли голови РДА і районної ради говорили про те, що треба вести пошук сильної адміністративно-територіальної одиниці, наприклад, села з певною інфраструктурою, то місто — це вже центр, навколо якого повинні зібратися певні територіальні громади.
Але мені так здається, що на сьогодні позиція нашого міста просто відсутня у певних процесах, які розпочалися і в обласній адміністрації, і особливо — в Кабінеті Міністрів. Шкода, що з урахуванням навіть нового закону (про приєднання територіальних громад), ми вже упустили деякі моменти. Бо якби ми вже були ОТГ, то процес приєднання — набагато спрощений, ніж об’єднання.
Я переконаний, що для міста Новограда-Волинського є вигідні прилеглі території і населені пункти, які навіть у відповідності до Генерального плану нами обгрунтовані і доведені. І ми повинні за них сьогодні боротися! Сьогодні нам дозволяє це закон робити. Не було ні у мене, ні у В.І.Загривого тоді ще цих законів.
Найперше — це Брониківська територіальна громада, бо тут — перспективні землі Міноборони, які дозволять за Генеральним планом розвивати місто. Нас цікавить Гульська, Івашківська, Суслівська, Майстрівська, Наталівська територіальні громади.
Вікторе Леонідовичу, коли ви стали міським головою, то ваша задача — бачити стратегію, за неї боротися, бо в певному часі це питання не виконане, втрачається момент. Треба зустрічатися з головами сільських рад, запрошувати їх, просити РДА і районну раду нам у цьому допомагати, або хоча б не заважати. Така позиція буде достойна міського голови — об’єднати і приєднати те, що нам необхідне.
ВЕСЕЛЬСЬКИЙ Франц Вікторович, голова районної ради 2010-2014 років:
— Оптимальна модель децентралізації — це передача максимальних можливостей, повноважень на місця — сільським, селищним і міським радам. Проте на сьогодні, якщо питають, чи я за об’єднання, я кажу обома руками «так».
Але не сліпо, не так, що увесь район повинен увійти у місто. Треба створювати територіальні громади на місцях.
Проте, коли ми говоримо за децентралізацію, держава сьогодні не може віддати все на місця. По-перше, тут не вистачить як фінансових, так і людських ресурсів. Тому і була запропонована модель створити не одну, і не дві, а шість територіальних громад у районі. Одне село — одна сільська рада, так бути не може, бо треба «тягнути» самостійно освіту, медицину, культуру, соцзахист. Всього 22 галузі, які сьогодні вимагають, щоб були у кожній територіальній громаді.
Сьогодні право Майстрівської сільської ради, Наталівської сільської ради, якщо вона хоче, будь-ласка, нехай об’єднується із містом. Але якщо Чижівська територіальна громада, хоча й була прилеглою до міста, цього не захотіла і створила свою ОТГ, то чому ми повинні суперечити цьому?
Я знаю, що в кінці 2014 року нам вдалося, при спільній співпраці міської ради, РДА, районної ради, сільських рад, 709 га узаконити і передати міській владі. Йдеться про всі ті населені пункти, які прилягають до міста Новограда-Волинського. Вони насправді були ніби в місті, а рахувалися в районі. Це був перший крок до того, що ми сьогодні говоримо про об’єднану територіальну громаду села і міста.
Я — за те, що треба йти на об’єднання, треба проводити з людьми роз’яснювальну роботу. Хто хоче з містом — нехай об’єднується. Бо місто також обмежене.
Земля і люди — найбільше багатство. І якщо ми це все правильно об’єднаємо і правильно розподілимо, тоді міста й села у складі об’єднаних територіальних громад будуть розвиватися.
ГОНЧАРУК Віктор Васильович, голова районної ради 2006-2010 років:
— Яка мета реформ? Поглибити місцеве самоврядування. Коли мене запитують, чи варто робити децентралізацію, однозначно «так». Однак є багато застережень. Треба чітко розуміти, що інколи держава пропонує хаотичні кроки в цьому напрямку. Спочатку давайте дві громади створимо в районі — Городницька і Новоград-Волинська. Ми проти такого підходу. Треба створювати якесь плече, враховуючи слабку інфраструктуру сільської місцевості. Але ми однозначно розуміємо, що одне село — одна сільська рада, такий підхід не має ніякої перспективи. Треба укрупнювати, але розумно. Щоб після цього укрупнення в нас не позникали маленькі села. Бо така небезпека є.
Розпочався процес об’єднання. Зокрема, в Новоград-Волинському районі. З цим питанням зволікати не потрібно. Бо це — вже і державницька позиція, і завдання, особливо, для РДА щодо проведення такої децентралізації. Можливо, у подальшому і не популярний крок — це ліквідація райдержадміністрацій і облдержадміністрацій. Бо йдеться питання про виборність усієї влади.
Щодо об’єднаної міської територіальної громади, я даю відповідь чітко: я — за те, щоб створювати громаду міста із сільськими громадами.
Адже тут щойно згадали про проблеми. Полігон твердих побутових відходів — це серйозне питання забезпечення міста. Свого часу пішли на такий крок, що землі для цього об’єкту надала Чижівська сільська рада. Далі треба напрацьовувати міському голові, як звалище впорядковувати, переробні заводи будувати, щоб воно дійсно відповідало рівню. А де розміщувати якісь підприємства? У місті немає землі! Якщо ми говоримо про технопарк, то приходить інвестор і перше питання: є земля? А це все — територія району. Місто без площ, без землі стає інвестиційно непривабливим.
Посади, міські голови — вони проходять швидко. А потім залишаються питання: чи я правильно зробив для громади, правильно зробив для міста чи неправильно? Через що я хочу, щоб ми зараз були вище всіх цих моментів і посад.
Наталівська сільська рада не увійшла до Чижівської об’єднаної територіальної громади, але там процес іде. І зволікання може призвести до того, що Майстрів — піде туди, Наталівка — туди, а місто залишиться просто ні з чим.
Тому закликаю вас, Вікторе Леонідовичу, підтримати ініціативу депутатів, розумно все зважити, обговорити. Я підтримую думку, що це можуть бути переважно прилеглі населені пункти, сільські ради.
ЗАГРИВИЙ Володимир Іванович, міський голова 1994-1999, 2010-2015 років:
— Ми втратили за цей рік дуже багато. Треба було зустрічатися, говорити і якесь рішення більш-менш було б. Але краще пізніше… Я на перше питання стосовно об’єднання відповідаю категорично, радикально і твердо «так».
Аргументи: світ пішов уперед, а ми газуємо на одному місці. Свого часу делегації нашого міста багато разів бували у Польщі, Фінляндії, де, як таких, автономних міст уже немає. Там — округ із невеличким за чисельністю центриком, культурним, компактним.
Навіть Крим візьміть: Ялта і Велика Ялта, Алушта і Велика Алушта. Ще до централізації так було. То що ми вигадуємо, що ми чекаємо? Незалежно від того, хочемо чи не хочемо (як ото заміж виходити), так і тут — до кінця року кліше вже розроблені: поштампують по всій Україні. Але кому треба такий підхід? Це хоч і прораховано, але має бути добровільність.
Ми вже зараз говоримо про втрачену вигоду. Ми вже маємо збиток від бездіяльності в цьому напрямку. З Наталівкою треба було довести до кінця, але не від нас це залежало.
Треба зараз думати, що робити. А що робити? Свої аргументи в інтерв’ю газеті «Звягель» я надав (№5 (1225) від 3 лютого 2017 року — прим. ред.). Як казав Наполеон: «Давайте у бій включимося, а там далі буде видно».
Нічого гіршого, як сьогодні є в селі, не буде. І з державницьких позицій я вам скажу: ніхто — ні держава, ні суспільство — не спрямують інвестиції, якісь зусилля на село. Вже там немає нічого. Найбільш перспективні були Ярунь, Жолобне, Токарів — вже і вони занепадають.
Якщо ми разом усі на місцях не візьмемося і не сконструюємо оці всі громади — оптимальні, осмислені — то не буде й того. За 10-15 останніх років десь 15 тисяч населення району викреслено.
Але селам треба об’єднуватися з містом, бо побачите через декілька років, що Чижівська громада — «мертвонароджене дитя», створене під голову і його колег, яким він пообіцяв бути старостами. А далі що: із Таращанки буде бабуся їхати до КП і пересідати на Чижівку, щоб їхати адмінпослуги отримувати? Не буде такого.
По Новоград-Волинській громаді із суміжними сільськими територіями — унікальний шанс. Якщо ці території десь розійдуться, то просто втратиться час і вигода (вже втрачена) ще зросте.
До прикладу, Коростень давно поглинув три сільради і сьогодні він має перспективу розвитку. З будь-якої точки зору — вигода для міста і суміжних територій, вигода безсумнівна.
ІВАНЮК Микола Олексійович, міський голова 2000-2002 років:
— Для життя місцевих громад настає вирішальна пора. Це — кардинальна реформа в їхньому існуванні. Яким чином вона пройде, — така й перспектива України. Взагалі Україна збережена завдяки селу. І мова, й культура, й усе інше. Це — унікальне явище, притому, що держава не існувала не одну сотню років, а культура і все інше — збереглося. Тому ми не маємо права не зберегти село в тому вигляді (а може, й кращому), ніж воно є.
Ось приміром, Польща готувалася до реформи місцевого самоврядування 7 років. А тоді вони за рік все зробили.
Сьогодні всі наявні ресурси розташовані в селі. Головні з них — корисні копалини, земля, ліси. Місто — це урбаністична територія, де є інфраструктура, але ресурсів для подальшого розвитку немає. Тому місто (будь-яке) кревно зацікавлено в тому, щоб сьогодні до нього були приєднані якісь території. Приклад. У Києві найближче кладовище розташоване за 45 км. Воно — одне і вже переповнене. Через 2-3 роки на наших кладовищах місця вже не буде.
Район — не бідний, села — не «голодні», як дехто помилково вважає. Процес земельних відносин не зупиняється. Незатребуваних паїв у селах — сотні, тисячі. Якщо не виявиться власник, то вони будуть передані громадам. Це — сотні гектарів землі. Крім земель резерву, є землі запасу. Сьогодні вільний залишок коштів у районі становить 35 млн.
Якщо взяти промисловий потенціал, то він у районі сьогодні набагато вищий, ніж у місті, і є можливість його розвивати і надалі. Перш за все, місто зацікавлене мати такі резерви, таку потужну базу, щоб розвиватися.
У цьому році, я вам гарантую, буде завершено процес утворення громад у районі. Якщо місто опиниться на узбіччі, то воно залишиться в тому стані, в якому є.
Якщо місто хоче бути в центрі громади, то воно повинно ініціювати і подати до сільських рад свою пропозицію.
Чому селяни побоюються приєднуватися до міста? Бо коли ви говорили за проблеми, то в міста — проблем на десятки мільярдів. Централізованою каналізацією охоплено тільки 34%. Централізованим водопостачанням — 70%.
А, приміром, у Гульську ви не знайдете жодної вулички, асфальтом не вкритої. І в Майстрові — теж саме. Нічого там не треба асфальтувати. У той же час Майстрів повністю інтегрований у місто. Гульськ — із багатющою історією. Там такі можливості розвивати туристичну справу. Тому треба їх запрошувати об’єднуватися з містом, якщо влада цього хоче.
Наголошу: потенціал району — набагато потужніший. Він дасть місту величезний поштовх для розвитку.
КОСТЕЧЕНКО Олександр Федорович, голова міськвиконкому 1991-1994 років:
— Об’єднуватися потрібно. Альтернативи немає. Я згоден із попередніми виступаючими, що потрібно підходити до цього питання виважено і об’єднуватися доцільно із прилеглими до міста територіями. Така об’єднана територіальна громада дасть поштовх для розвитку і селам, і місту.
МАРТИНЮК Микола Іванович, голова міськвиконкому 1990-1991 років:
— На питання про доцільність об’єднання я однозначно відповідаю «так», треба розширювати міську громаду. І я стою на тому, щоб до міста приєднати ті села, які практично сьогодні живуть разом із містом. Це — Івашківка, Сусли, Наталівка, Майстрів…
Я б тільки хотів, щоб робочі групи серйозно до цього віднеслися. Щоб потім не було звинувачень чи якихось претензій населення села до міста чи навпаки.
Об’єднання не повинно бути самоціллю. Ми не повинні робити об’єднання заради об’єднання. Людям треба чітко сказати, що саме виграє Майстрів, наприклад, і що виграє місто. Це треба зробити заздалегідь — зустрічатися з людьми, роз’яснювати, бо все ж таки в основі лежить добровільне об’єднання. Люди повинні це робити свідомо. Я підтримую всіх виступаючих, я — «за».

У процесі виступів і на завершення обговорення учасники «круглого столу» мали можливість поставити один одному питання, уточнити деталі, дійти максимальної згоди у розбіжності поглядів. Тож, підсумком стала пропозиція внести на порядок денний найближчої сесії міської ради питання про затвердження порядку проведення громадських слухань з приводу утворення об’єднаних територіальних громад, аби надалі всі дії і рішення відбувалися винятково у правовому полі.