«О-о-оооо-х-х-х…
Ну й погода… Цілий день мете. Куди його вже мести? Ні проїхати тобі, ні пройти...
Важко… Другий день ллє. Залило — з хати не вийдеш. Ліпше вже мело б…
Ох, як погано мені… Ні дихнути, ні продихнути. Палить. Пече вогнем! Ніби хоче на вишкварку висмалить. Хоч би хмарку яку нагнало. Хоч би крапнуло тобі…
О, сусіди приїхали. Бізнесмени! Торгують. Гроші мають. А я що? Бідачка. Он кілька курок маю. І півника ще. Е-хе-хе-е-еее…
А то що за матрона йде дорогою? Розглядається, бач! Ну, що в моєму дворі загубила? Видивляєшся, наче тут щось твоє є. Шуруй, шуруй далі, поки Сірка не спустила!
Шух-шух! Шух-шух! Одна за одною! Туди-сюди! Сюди-туди! І кажуть, що бідні. Майже в кожному дворі машина стоїть. А в мене нема. Я пішки живу.
А то хто така? А. Ганька. Сумку пре. З магазину сунеться. І чого ото щодня до нього лазити? Я он буханку взяла — тиждень їм. З курми. І півнем. Щось їх не видно…
А та ще повзе. Ганька. Голову завжди опустить. Наче мене й немає. Хоч би, для годиться, оком кинула. Привіталася чи що…
А де кури? Мабуть, знову в сусідів. У городі. Наче магнітом їх туди тягне. Вже двох немає. Як пить дать, з’їли. Пір’я палили. В пічці. Той дух на всю вулицю стояв. Думають, що хитрі. Еге! Є хитріші. З самого рання п’ють. П’ють і п’ють. П’ють і п’ють. Напилися — лежать. І їм добре. А я не можу пити. Я больна.
А де Васька? Аякже! На ганку. На підвіконні сидить. От котяра! Погодою милується! Було б чого. Знову ллє. А на столі, мабуть, миші порядкують! Він сидить, а миші шкребуть. Аж у голові шкребе.
Ох і погода… Ох і погода…
Піду полежу. Може, пройде».