www.zvyagel.com.ua







Праздники Украины

free counters
Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
Сайт Свято-Троицкого кафедрального собора г.Новограда-Волынского Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


Поминання 11/2017

17 Березня 2017 | Оприлюднив: | 470 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

16 марта — 11 лет светлой памяти Ивана Фёдоровича ГРИЦЕНКА

И не вернуть, и не забыть, лишь с болью в сердце жить осталось, не утихает боль с годами, всё тягостней печаль и грусть. Не лечит время нашу рану, на сердце горя тяжкий груз, с годами он лишь тяжелее, и сердца боль нам не унять. И сколько будем жить на свете — тебя мы будем вспоминать.

Родные

17 березня минає 9 днів, як пішов у вічність наш любий чоловік, батько, дідусь — Микола Васильович ХИЛЬЧУК
08.12.1953-09.03.2017 р.

Біль втрати не змити сльозами, й скорботі немає кінця. Рідний наш, ти — з нами і завжди залишишся у наших серцях.

Вічно сумуючі сім’я та всі рідні

20 березня минає 40 днів, як пішов у вічність наш дорогий і люблячий синочок — Леонід Олександрович ОГОРОДНІК

Зіронько наша ясна, ти в житті був прекрасним, й хоч доля роками тебе обділила, — для нас ти завжди будеш ніжним, добрим, ласкавим і милим. Глибокий сум і добра пам’ять назавжди залишаться з нами.

Батьки, діти

3 квітня 2017 року виповнюється 30 літ світлої пам’яті Марії Василівни ПОГОРЄЛЕЦЬ, а 24 січня минуло 30 років, як пішов у вічність Іван Семенович ПОГОРЄЛЕЦЬ

На душі не стихають біль і сум за втратою. Та пам’ять про Вас вічно житиме в наших серцях. Царство Вам Небесне і вічний спочинок, дорогі наші. У скорботі схиляємо голови. Сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Ваші діти, внуки, правнуки

17 березня — рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті Павла Івановича БЄЛОВА
28.01.1962-17.03.2016 р.

Наш славний брате, добрий брате, ти надто скоро відлетів, залишив рідних, близьких, хату... Невже ти жити не хотів? Чому забрав тебе Бог рано? Душа твоя — в небесній млі. Настала вічність невблаганна — залишитись в сирій землі. Ой, не набулись ми з тобою, ще скільки було мрій, думок... Прийшов зненацька, як з грозою, той роковий день. Не встигли ми наговоритись — тебе забрала чужина. Подібне не могло й приснитись: біда прийшла така страшна. Ми згадуємо дитинство наше й літа дорослі. Швидко час тече... та пам’ятати будем завжди твою підтримку і твоє плече. Ти вмів пораду добру дати, старавсь, чим міг, допомогти, привітне слово всім сказати — з ким був і зустрічався ти. Прости нам, рідний брате, прости нам за все, за все. Ой, брате, брате, любий брате, прости нас, що не вберегли. Ми будемо завжди згадувати і молитись за тебе. Господь Бог хай пошле тобі Царство Небесне, і земля тобі хай буде пухом. Хто знав Павла, — згадайте, помоліться і пом’яніть.

Вічно сумуючі рідні

15 березня минуло 40 днів, як перестало битися серце синочка — Колі МАЙНЕКИ

Хіба буває в світі більший біль, коли навіки йде дитина! І до могилки буднями неділь веде протоптана стежина. Там серед квітів і вогню свічок десь загубились сміх і втіха. Заплуталось вузлом поміж стрічок у наших душах чорне лихо. Мій Боже, він такий ще молодий!!! В такі роки — живуть, кохають... У тебе, Господи, наш син — живий... Хай в небо лине вічна пам’ять, присипана квітками матіол ота протоптана стежина. Хіба буває більше біль, ніж той, коли батьки ховають сина!

У вічній скорботі мама

Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом...

15 березня — 40 днів світлої пам’яті Миколи Анатолійовича МАЙНЕКИ

Ну ось і все... Пішов ти в небуття, лишивши нам біль гіркої розлуки. Звідтіль уже немає вороття, а Ти туди ішов через пекельні муки. Але, як би там гірко не було, Ти посміхавсь, а ми не розуміли, що Ти вмираєш, рідний, біля нас, і ліків ми Тобі знайти не вміли. Лишив Ти після себе нам усе — свій ясний погляд, чисту, добру душу, а ми Тобі лиш дякуєм за це і просим прощення у Тебе дуже. Прости нас, рідний, Ти за все прости, за те, чого Тобі не говорили... Любили ми, але, як завжди у житті, свою любов показувать не вміли. Сварились ми, повчали ми Тебе, а Ти мовчав, погоджувався тихо, і ми ж не бачили, що за Твоїм плечем стоїть страшне, жорстоке, чорне лихо. Та ось воно прокинулося вмить, окутало Тебе, заполонило... і все... Пітьма. Та хрестик лиш стоїть, а нам без Тебе вже ніщо не миле, не будемо з Тобою, як завжди, тихенько говорить, сміятись, мріять.... Лиш одне лишається для нас — Твій світлий образ в пам’яті леліять.

Сумуючі рідні

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , ,