Раніше люди не надавали великого значення такому поняттю як права дітей, не завжди прислухались до їх думок, бо вважали їх незрілими та нераціональними. Дорослі мали владу над дітьми, а дітям нічого не залишалося, як сприймати все як належне.
Із плином часу ситуація поступово змінювалась. На початку століття права дитини розглядались, переважно, як міри захисту від рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми, проституції неповнолітніх, повної влади батьків. У зв’язку із цим Ліга Націй у 1924 році прийняла Женевську декларацію прав дитини. А 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року.
Дослідження показують, що дитина здатна формувати власні погляди з самого раннього віку. Діти мають право на свободу думки і бути почутими, право на самовираження та інформацію, висловлювати погляди вільно. Вільно — означає те, що дитина може висловлювати свої погляди без тиску і може вибирати, чи хоче вона застосувати своє право бути почутою. Це також означає, що дитиною не маніпулюють та не чинять на неї вплив та тиск, що вона має право висловлювати свої погляди, а не погляди інших, дитина повинна почувати себе безпечно при висловленні особистої думки. Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена.
Хто б не були батьки, в яких би складних життєвих обставинах не знаходились, поводьтеся з дітьми, як із рівними собі. Потурбуйтеся про дітей і враховуйте їх потреби. Вони гідні отримувати все найкраще з того, що може дати світ. Захистіть дітей від жорстокості, від тих, хто з ними погано поводиться, щоб вони мали змогу рости гідно і вільно в щасливій родині, мати дах над головою, були забезпеченими їжею та місцем для ігор. Більше приділяйте часу своїм дітям, розмовляйте з ними і прислуховуйтеся до вашої дитини, бо виховання дітей — це ваш головний батьківський обов’язок. Не слід забувати, що діти мають право вільно висловлювати свою думку. Ця думка має бути почутою та прийнятою до уваги.