www.zvyagel.com.ua







Праздники Украины

free counters
Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
Сайт Свято-Троицкого кафедрального собора г.Новограда-Волынского Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


СМЕРТЬ ПІД ЛЮСТРОЮ

25 Липня 2008 | Оприлюднив: | 618 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

Ноги в Олега налилися свинцем, а серце несамовито бухкало. Очі застелив туман, і дійти до сіней виявилося неабияк важко. Однак він відшукав мотузку, а відтак діяв машинально, як бездушний робот. Підсунув стіл на середину кімнати, заліз на нього, накинув мотузок на люстру, змайстрував зашморг і накинув його на голову.
На вулиці скрипнула хвіртка, почулися стривожені голоси і тупіт на ганку.
Олег кинув прощальний погляд на чоловіка, котрий лежав на підлозі в калюжі крові. Все було так просто і страшно. Олег з усіх сил відштовхнувся ногами від столу і одним ударом відштурнув його вбік.
Тіло в зашморгу кілька разів смикнулося і обм’якло.
Міліціонери, котрі вбігли в дім, побачили, як Олег, з похиленою набік головою, похитувався, неначе жахливий маятник…

* * *

— Ну, ж бо! — Олег підштовхнув Семена в спину. — Злякався, женишок?! Іди і не бійся! Не з’їсть тебе Ольга! Хіба що трошки покусає, хе-хе!
Під сміх Олега, Семен несміло ввійшов у будинок.
Сестра Олега зустріла їх ніяковою посмішкою і мовчки кивнула вбік накритого столу. Коли всі випили по чарці горілки, напруга почала розсіюватися. Не дивлячись на те, що Ольга Семена знала давно, вони заговорили так, немов зустрілися вперше.
Олег тайкома позиркував на кращого друга і сестру. Він щиро радів тому, що заручини вдалися.
Олег жалів Ольгу, захисником котрої був з самого дитинства. Життя у сестри не склалося. Їй катастрофічно не щастило з чоловіками. Перший чоловік сестри загинув, коли на його трактор упав дріт з високовольтної лінії. Другого, який після весілля почав бігати «на сторону» і заводити коханок, Ольга вигнала сама. Зараз їй було під сорок, і Олег вирішив, що сестра має права на сімейне щастя. Ліпшої кандидатури на «посаду» третього чоловіка, ніж Семен, не можна було і уявити.
З Олегом він дружив мало не з пелюшок, а в селі їх усі називали «не розлий вода».
Семен вважав себе впевненим парубчаком, тому вговорити його було нелегко.
— Хіба сестра тобі не подобається? — запитував Олег приятеля. — Адже і роботяща, і гарна.
— Подобається, — опускав очі Семен. — Тільки…
— Що?
— Лячно якось. Не по собі. Все життя один, сам собі господар…
— Який господар?! — сердився Олег. — Ось коли постарієш, я тоді побачу, який ти будеш господар!
Зрештою, Семен погодився, і коли Олег побачив напруженого друга в піджаку і краватці, що мерехтіла в очах, то ледь не вмер зо сміху.
Заручини пройшли вдало. Посеред застілля Олег непомітна вислизнув надвір. Покурив на ганку і почухрав додому. Час від часу він обертався і з задоволенням дивився на вікна будинку сестри. Олег був впевнений, що життя в Ольги нарешті склалося.
Спочатку так і було. Ольга і Семен, хоч і не укладали шлюбу, але жили, як мовиться, душа в душу і вважалися в селі показовим подружжям. Олег часто до них заходив у гості і радів щастю сестри і найкращого друга.
Проте, все змінилося після того, як збанкрутував підприємець, у якого працював Семен автослюсарем. Довелося влаштовуватися сторожем на ферму.
— Нічого страшного, — заспокоював Семена Олег.— Не треба буде щоранку чортзна куди мотатися. Будеш ближче до Ольги. Може, й діток заведете.
— Ага, — похмуро відказував Семен. — На мою теперішню зарплатню тільки і дітей робити…
Минуло менше місяця. Якось Олег дізнався, що в сторожку Семена ночами заходять сільські п’янички, а сам Семен частенько почав приходити додому лише після обіду.
Спроба поговорити з другом відверто не вийшла. Семен саме був з похмілля і, мабуть, уперше в житті обматюкав Олега.
— Не лізь у моє життя! — кричав приятель. — До яких пір ти збираєшся мене, як телятко, водити на ланцюжку?!
Довелося Олегу махнути рукою і забратися геть.
Проте наступного дня Семен прийшов до Олега вибачатися. А коли його каяття було прийнято, несподівано попрохав грошей на пляшку.
Якось Олег поцікавився у сестри:
— Як життя-то твоє сімейне?
— Гадаю, — похмуро відказала сестра, — що Семен втихомириться.
— Думаєш?
— Він мені обіцяв.
Але сподівання не виправдалися. Одного дня Олег після роботи зайшов до магазину і зустрів там сестру. Він устиг помітити, як Ольга засунула в сумку пляшку вина. Сестра поспіхом привіталась і вийшла.
Олег наздогнав її на вулиці.
— Що, — оскалився брат, — Семенчику горючого купила?
— Йому, — якось байдуже кивнула Ольга. — Ну, я піду?
Олег схопив сестру за лікоть:
— Ні, постривай! Що це там у тебе під оком?
— Нічого, — відказала Ольга, ховаючи синець, старанно замазаний тональним кремом. — То так… — З її очей бризнули сльози.
— І давно він тебе колотить? — напружено поцікавився Олег.
— Це вперше, — хлипнула сестра. — Справді.
Брат не повірив:
— По очах бачу, що не вперше. – І пригрозив. — Нічого, я з цим козлом побалакаю!
— Не треба! — похопилась Ольга. — Ми якось самі розберемося зі своїми проблемами.
Сестра пішла, а Олег вирішив змінити свої плани на вечір. Він повернувся до магазину, купив кілька пляшок вина і відправився до своїх друзів.
До Семена заявився пізно ввечері і застав його лежачого на ліжку. Поруч на підлозі стояли порожні пляшки.
Почувши шум, Семен ледве розтулив повіки. Вичавив:
— Олько, принесла?
— А що вона має тобі приносити? — спокійно спитав Олег.
Семен сів на ліжку. Недружньо зиркнув на друга.
— А, це ти… Я сеструху твою до сусідів послав.
— Навіщо?
— Щоб грошей позичила. Маєш щось проти?
— Не маю. — Олег підійшов до столу і виставив пляшку горілки
У Семена загорілися очі. Зіскочив з ліжка:
— Наливай!
Випили по одній.
Олег зачепив неприємну тему:
— Семене, навіщо з Ольги знущаєшся?
Благодушність приятеля, котрий похмелився, вмить вивітрилася.
— Вона мені дружина! — з піною на губах випалив Семен. — Що хочу, те й роблю!
— По-доброму прошу: не чіпай сестру.
— А то що?
— Біда буде.
Семен зареготав. А відтак мовив:
— Не твоє діло, що в нас робиться! Моя жінка, що хочу, те й буду з нею робить!
У відповідь Олег схопив зі столу ніж…

* * *

Повернувшись, Ольга застала брата, котрий сидів на ліжку. Її співмешканець лежав на підлозі. З його грудей цебеніла кров.
— Хто це, Олежику, такого наробив-то?! — з жахом відсахнулася сестра.
Брат відірвав руки від своїх скронь:
— Викликай міліцію. Це я його прирізав…
Ольга побігла до сусідів, а коли повернулася з міліцією, то побачила брата, котрий виніс собі вирок і виконав його.

Підготував
Микола МАРУСЯК

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки: