1 квітня 2017 року святкує своє перше 75-ліття технічний працівник Орепівської школи І-ІІІ ступенів — Володимир Даник — скромна, творча особистість, автор кількох збірок поезій. Його поетична палітра вирізняється широким творчим тематичним різнобарв’ям. Йому до снаги іскрометний віршований жарт і гумореска, гостре слово сатири про усілякі негаразди нашого повсякденного життя. Колектив газети «Звягель» бажає нашому земляку здоров’я, нових творчих злетів, а для читачів газети пропонує вірші з доробку Володимира Даника.

ЛЮБОВНІ МУКИ
З заробітків повернувся
Господар до хати.
Гульк до спальні, роздягнувся,
Став жінку шукати.
Хоч було у спальні темно, —
Злапав молодицю…
Дoвro гладив повні стегна
Й м’якеньку сідницю.
Як закінчив любувати, —
Одів спіднє, шати,
Пішов в кухню
Митись, бритись
Й голод вгамувати.
Зайшов — став він сиротою,
Слабість все здолала:
Його жінка над плитою
Стіну шпаклювала.
— Ганю, хто в спальні лежав?
Мав вуста медові,
Я їй щойно дарував
Повний цикл любові!
Ах ти, вилупок дебіла!
Курча півня-хама!
В спальні теща твоя мила —
Моя рідна мама!
В хаті чубились, кричали,
Аж звук штори зносив:
— Чого ж, мамо, Ви мовчали,
Як він Вас гундосив?!
Мати видала негайно,
Аж на шпиньки встала:
— Було, доню, дуже файно,
Тому я мовчала!
Досить зятя вже судити —
Беру на поруки...
Згідна я сто раз терпіти
Ці любовні муки!

МОЯ СКАРБНИЦЯ
Весь мій ужинок — хліб й старенькі рала,
Та заздрощів ніколи не було.
Мені від Бога доля дарувала
Мої Орепи — мамине село.
Поліський край, де зорі-діадеми,
Даровані нам, людям, на віки.
Орепівські родючі чорноземи,
І Глинище, й Курган, Ліски.
Живе тут вічно дух Матусі-Жінки,
Шанують люди звичаї свої.
Коли село співає на обжинки,
То замовкають в лузі солов’ї.
Печуть тут чорний хліб і білі здоби,
Боронять край й свободу з давнини,
Сини села — від Бога хлібороби,
Героями верталися з війни.
В селі я сам копав людям криниці,
Чепіги плуга сміло брав до рук,
Складав у копи хліб — снопи пшениці,
Косив ячмінь косою на «каблук».
Тут все моє: земля, хрести, калина,
В саду — дзвінка криниця-джерело,
Чумацький шлях, матуся і родина…
І хати рідної тепло!!!