На війні вони борються за життя, вдома — за умови для навчання. Мова йде про колектив медичного коледжу, чимало випускників якого працюють медиками в АТО. Бійці називають їх «янголами життя», хоча шати у них не білі, як належить медперсоналу, а камуфляжні.
Про це між рядками розповів випускник 98-го року, а нині — фельдшер в АТО — Олег Брацюк, який приїхав додому у відпустку та був запрошений на тренінг до студентів. Заклад використав приїзд випускника не лише для обміну досвідом, а й для підтримки, адже «своїх» тут не забувають: «Ми завжди щось даруємо випускникам, — розповіла директор Олена Солодовник, — планшети з картами Донбаса, які можна використовувати, як навігатор, медичні довідники, програми з алгоритмами невідкладної допомоги — усе, що потребують медики на війні. Олегу подарували спеціальний рюкзак, на який зібрали кошти зі студентами-волонтерами».
Олег Брацюк, котрий із самого початку АТО виконує професійний обов’язок у «гарячих точках», перед студентами був стислим: «Не готовий до інтерв’ю чи промов: там війна, звикаєш до однієї реальності, тут — мир. Приїздиш у відпустку й не встигаєш ані відвикнути від війни, ані звикнути до миру… Нам дуже бракує санітарних інструкторів у складі бойових підрозділів, тому запрошую студентів. Я 19 років тому закінчив медколедж і жодного разу не пошкодував, що тут навчався».
В арсеналі медколеджа — не лише випускники, здатні пройти перевірку своїх знань на війні. Також — плани з удосконалення навчального процесу. Проте, розповідає директор, є проблема, яка гальмує багато починань — нестача площі для навчання. Шістсот студентів ледве вміщуються у двох корпусах, колектив змушений орендувати 3-й поверх у НВЕГК, проводити навчання у вихідні, ще й займатися у актовій залі, буфеті тощо.
Аби вирішити проблему, розробили проект реконструкції незавершеного будівництва нового корпусу на базі банно-прального комбінату, який був збудований понад два десятки років тому, але так і не запущений у дію. Навколо цієї будівлі довгий час тривали «баталії», нині ситуація може змінитися: «Це приміщення давно стало притулком для нарко- та алкозалежних, — розповідає Олена Солодовник. — Якщо ж депутати міської ради підтримають нас і приймуть рішення про виділення з бюджету мільйона гривень, то ми зможемо розпочати тендер з будівельних робіт, а далі — за три роки зробимо окрасу для міста».
Очільниця медколеджу просить лише цієї підтримки, бо усі інші фінансові проблеми її колектив давно навчився вирішувати:
— Усі думали, що ми для міста — тягар, а ми, як виявилося, — абсолютний бонус, — переконана вона. — У нас навчається 600 студентів, 450 — з інших міст та сіл. Місць у гуртожитку — 70, отже, 380 студентів проживають на квартирах, щомісяця сплачуючи понад 300 тис. гривень. Майже чотирьом сотням дітей батьки дають на утримання по 2 тисячі, а це — ще плюс 800 тисяч у «кишеню» міста. Понад мільйон гривень ми приносимо місту лише студентами-контрактниками. За 10 місяців навчання — 10 мільйонів.

Крім того, область за 2016 рік профінансувала наш заклад на 7,5 млн., ще 5 млн. ми заробили самостійно, загалом — 13 млн. Усі ці гроші «осідають» у Новограді. Таким чином, 23 мільйони прибутку за рік приніс місту маленький медколедж. Лише ПДФО із зарплати торік ми заплатили у бюджет міста 1 млн. 100 тисяч. Думаю, місто повинно розуміти, що, маючи стільки студентів, ми даємо потужне влиття коштів», — сподівається на підтримку директор Олена Солодовник. І запрошує представників влади на екскурсію у коледж, щоб продемонструвати, що тут працюють на спільну перспективу.


Отак, відповідно до проекту, виглядатиме новий корпус коледжу на базі банно-прального комбінату.


А так будівля виглядає зараз...