На минулому тижні відбулася підсумкова медична рада, на якій розглядали не лише показники роботи Новоград-Волинського міськрайТМО за минулий рік, а й обговорювали найбільш проблемні питання, що постають перед галуззю охорони здоров’я міста і району. Після закінчення цього зібрання відбулося наше інтерв’ю з головним лікарем ТМО Василем БОРИСОМ.
— Василю Миколайовичу, яким був цей рік для галузі охорони здоров’я Новоград-Волинського міста і району?
— У цілому цей рік для галузі непоганий. І хоча саме в минулому році розпочалося в нашій державі чимало негативних процесів, проте працювали в основному стабільно, вдалося багато зробити. Завершили реконструкцію внутрішніх приміщень поліклініки, зробили ремонт і запровадили нові методики у відділенні відновного лікування, придбали сучасне обладнання. Завершили реконструкцію пологового відділення (у першу чергу), на що затрачено один мільйон двісті тисяч гривень. Тут хотілося б висловити особливо щиру вдячність Володимиру Михайловичу Литвину за сприяння у виділенні коштів (400 тисяч гривень з державного бюджету) і міському голові Миколі Петровичу Боровцю.
Під програму реконструкції пологового відділення ми також отримали по лінії Міністерства охорони здоров’я (державних закупівель) медичне обладнання на суму 1 мільйон двісті тисяч гривень і відділення інтенсивної терапії новонароджених, що в майбутньому дасть змогу врятувати життя багатьом малюкам.
Завершується реконструкція відділення сімейних лікарів у поліклініці для дорослих на четвертому поверсі (240 тисяч з бюджету розвитку міста). Але як для всієї галузі, то це невеликі кошти для того, щоб утримувати приміщення у належному стані і розвивати медицину відповідно до сучасних санітарно-епідеміологічних вимог.
— Наскільки стан здоров’я населення залежить від медицини?
— Чомусь завжди за стан здоров’я населення перекладають вину на медиків. Хоча, як свідчить світова статистика, медицина відіграє лише 7-8 % у вирішенні цієї проблеми. Все інше — умови життя, екологія, продукти харчування, умови праці та інше. У нас прийнято перекладати відповідальність на когось іншого. Мовляв, нема здоров’я — медики винуваті. А якщо ця людина вела нездоровий спосіб життя, вживала алкоголь, неправильно харчувалася, не займалася спортом, то чиї це мають бути проблеми? Особливо це актуально ось у такі часи фінансових криз, коли потрібно правильно розставити всі вектори — хто у нас і за що відповідає.
— Василю Миколайовичу, ви згадали фінансову кризу, а як за цих умов плануєте виживати? Адже влада рекомендує сувору економію — на чому маєте економити?
— Питання надзвичайно болісне. Як можна скорочувати видатки на енергоносії, якщо ми і до цього у вихідні взагалі виключали опалення в поліклініці? Що тепер — морозити людей на прийомах? Варто, хоч як не гірко, визнати, що доведеться когось скорочувати, якщо не буде відповідного фінансування. А скорочення зовсім не додадуть позитиву для якості надання медичних послуг. Нині медики і так ображені державою — і зарплати у нас чи не найменші, і як буде розвиватися галузь далі — не зрозуміло. Щодо зарплат, то проілюструю це на прикладі роботи того ж хірурга з вищою категорією, годину роботи якого держава оцінила «аж» у 8 гривень 50 копійок. Уявімо, що хірург проводить двогодинну операцію виразки шлунка і йому платять за це сімнадцять гривень... А ще ж лікарів часто піднімають вночі, викликають у свята і вихідні. Чи багато ми знайдемо електриків, сантехніків, зварників, які погодяться працювати у такому ритмі і отримувати за цю роботу такі ж копійки? А медики поки що безвідмовні, бо розуміють, що від них залежить чиєсь життя, здоров’я. Хоча це, мабуть, — лише питання часу.
— Василю Миколайовичу, чи є на сьогодні альтернатива державній медицині?
— Подекуди є спроби становлення приватної медицини, але досить мізерні статки населення не дозволяють розвиватися в цьому напрямку. Багато постає паперових перешкод, потрібно вкладати кошти в обладнання, а воно досить дороге. Тож за даних умов у приватної медицини перспектив немає.
Щодо перспектив страхової медицини, то Верховна Рада досі не спромоглася прийняти закон про загальнообов’язкове державне страхування. У грудні я побував на конференції у м.Кременчугу, що проходила під егідою Міністерства охорони здоров’я і Асоціації головних лікарівУкраїни з приводу запровадження медичного страхування в нашій державі. І саме на цій конференції я зрозумів, що у вирішенні цього питання світла в кінці тунелю поки що нема. За часів незалежності в Україні написано і направлено на голосування до Верховної Ради 17 законопроектів з медичного страхування. І лише один з них дійшов до першого читання.
— А в чому, власне, проблема?
— Проблема полягає у коштах. Щоб почати цю роботу потрібно створити спеціальний фонд, на рахунку в якому має бути, як мінімум, сорок мільярдів гривень. Досі не можуть визначитися — хто буде ділити ці величезні кошти, яка структура? Все досить позитивно відбувається лише до цього моменту — до моменту поділу коштів. А далі — спускається на гальма. Виникає питання: хто буде виступати страхувальником пенсіонерів, дітей, безробітних? І навіть на підприємствах є значна частка заробітної плати, яку видають у конвертах. Все це — величезна діра у страховому фонді. Хоча це міг би бути досить реальний варіант виходу з ситуації.
Потрібно, щоб було реальне бажання навести порядок, і цим необхідно займатися. Ми забуваємо, що насправді існують не лише економічні, а й суспільно-економічні закони, по яких якраз і розвивається суспільство. Між ними існує пряма залежність. Так, як свідчить статистика, смертність прямо залежить від суми видатків на медицину. В країнах, де ця сума більша, де держава реально дбає за галузь і здоров’я населення, люди живуть довше. Так, у розвинених країнах середня тривалість життя сягає понад 80 років, а в Україні — лише 62 роки. Якщо в Америці на душу населення в галузі медицини витрачається 5 тисяч доларів, то в Україні майже у двадцять разів менше. По якості надання медичних послуг ми знаходимося на тридцять другому місці серед європейських країн. Адже має зберігатися баланс: не лише закуповувати обладнання, а й відповідно проводити навчання персоналу. А у нас, як на одне виділяють кошти, то на інше їх уже немає.
— Як ви оцінюєте цьогорічний бюджет галузі охорони здоров’я?
— Цьогорічний бюджет галузі охорони здоров’я розрахований лише на виплату заробітної плати та покриття енергоносіїв. Всі інші витрати — під знаком питання. Не фінансується ні зв’язок, ні транспорт, ні ті ж канцелярські витрати — все по нулях. Чи можна працювати в таких умовах, коли на невідкладну допомогу маємо практично копійки, а медикаменти подорожчали у декілька разів? Поряд з тим, на 50 відсотків подорожчало тепло, електроенергія, вода, а бюджет зовсім не виріс. Досі не вирішене питання з фінансування тубвідділення. Хоча обласна рада прийняла рішення і виділила з цією метою 500 тисяч гривень, але чітко не було вказано — куди ці кошти мають бути направлені: чи в Новоград-Волинське міськрайТМО, чи в обласний тубдиспансер, куди, в разі закриття відділення у Новограді-Волинському, мали б направлятися хворі. Начальник управління охорони здоров’я ОДА Олександр Толстанов пообіцяв створити комісію і, зрештою, визначити направлення цих коштів.
(Закінчення в наступному номері «ЗІ»)