Добрий день, редакція газети «Звягель»! Ми прожили з чоловіком 15 років у шлюбі та маємо двох дітей. Так склались обставини, що ми вирішили розлучитися та роз’їхатися по різних містах. При цьому не можемо вирішити, з ким залишаться проживати діти, кожен хоче забрати їх із собою. Яким чином нам вирішити спір, та як визначається місце проживання дитини у випадку розлучення?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Діти є сенсом життя та найголовнішою цінністю кожного з батьків. Тому не дивно, що після розлучення дуже часто постає питання: з ким із батьків залишаться діти?
Мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Статтями 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз’єднання сім’ї мають право на вільний в’їзд в Україну та виїзд з неї у порядку, встановленому законом.
ПРАВО БАТЬКІВ НА ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ
Місце проживання дитини, яка недосягла 10 років, визначається за згодою батьків.
Коли дитина досягла 10 років, її місце проживання визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, то місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
СПІР МІЖ МАТІР’Ю ТА БАТЬКОМ ЩОДО МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них проживатиме малолітня дитина, то спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, то суд, на вимогу органу опіки та піклування, може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Судова практика частіше всього визначає місце проживання малолітньої дитини за місцем проживання матері. Це відповідає принципу 6 Декларації про права дитини від 20 листопада 1959 р., відповідно до якого малолітня дитина не повинна бути розлученою з матір’ю, крім випадків, коли є виняткові обставини. Цими обставинами можуть бути: відсутність самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка, що може зашкодити розвиткові дитини та інші.
Але з кожного правила бувають винятки. Тому, якщо існують об’єктивні обставини, що дитині буде краще саме з батьком, який веде гідний спосіб життя, а мати своєю поведінкою створює загрозу для нормального психічного розвитку дитини, то в таких випадках суд залишає дитину з батьком.