Дню матері присвячується

Століттями історію вершили чоловіки. Проте жоден із них не буде заперечувати, що за його спиною завжди стояла жінка. І жінка ця — його мати. Материнська любов залишає слід у душі людини на все життя, а слова її — викарбовуються в пам’яті золотими літерами. Можливо, віршовані рядки новоград-волинської поетеси Валентини ДРОЗДЮК надихнуть читача на щире привітання найріднішої людини з чудовим святом весни — Днем матері, яке відзначається щорічно у другу неділю травня.


СИВА ПТАШКА
Ти куди зібралась, моя мамо?
Із небес немає вороття!
Вже душа, повінчана з туманом,
Молитвами просить каяття.

Не куватиме тобі зозуля
Довгих літ і світлої зорі.
Ти ж для мене, мамочко, красою
Залишалась до останньої пори.

Я тобі чесала, люба, косу
І просила в Бога довгих літ,
Щоб не йшла до тебе та, що косить,
Відбирати в тебе білий світ.

Не судилось, пташко моя сива.
Твоя доля — в чорних кольорах.
Коли йшла, — нічого не просила:
Ні у рай, ні місця в небесах.

Залетіла у віконце пташка,
Знаю, рідна, то твоя душа.
Хай зійде до тебе Божа ласка,
Щоб хоч в снах до мене ти прийшла.

Не буває більшої любові
І тепліших рук вже не знайти.
Найцінніше — мамине є слово,
По якому у життя іти.

ОБІЙМИ МЕНЕ
Обійми мене, сину, за плечі,
Ніби знову дитинство прийшло.
І нехай вже дорослії речі,
А для матері — це джерело.

Від якого тепло і наснага,
У любові — свята доброта.
Заблукала на скронях повага
І до до болю її простота.

Сивина не розтане ніколи,
А серденько зігріє завжди.
Пригорнись, як колись, моя доле,
До натруджених рук доторкнись.

Я молитимусь, сину, за тебе,
За життєві незгоди твої.
Якщо буде у тому потреба, —
Розділю, вони стануть мої.

Все проходить: і радість, і горе.
Друзі можуть стати чужі.
А моя доброта, наче море,
Омиває круті береги.

Течія літ, минулих зненацька,
Без жалю лиш на мить оживе.
Ти, мій сину, так схожий на батька,
На єдине кохання моє.

Обійми мене, сину, легенько.
Літнім вітром мене обійми.
Посміхнеться тобі твоя ненька,
Куцим щастям назустріч тобі.