На сьогодні наша країна поставила перед собою стратегічне завдання: збільшити кількість контрактної армії, але не лише в кількісному еквіваленті, а й у якісному. Тому перед тим, як відбирати громадян на службу, ми повинні визначати рівень їх мотивації та психологічну готовність діяти у зоні антитерористичних дій.
Термін «мотивація» являє собою більш широке поняття, ніж термін «мотив». Питання про мотивацію діяльності виникає щоразу, коли необхідно пояснити причини вчинків людини.
Також слід враховувати, що мотиви військовослужбовців дуже динамічні за своєю структурою. У процесі військової служби вони змінюються та перетворюються. Причому, на їх розвиток впливають різні об’єктивні причини, дії командирів, вчинки інших військовослужбовців, оцінки власних дій і вчинків. Нерідко відбувається суттєва перебудова мотивів у процесі вчинення проступку. Наприклад, військовослужбовець, який вирішив займатися спортом із корисливих мотивів («заробити відпустку»), у подальшому захоплюється спортивними тренуваннями, і вони стають стимулом його сумлінного ставлення до служби.
Таким чином, знання мотивів і їх динаміки дозволяє офіцеру передбачити поведінку військовослужбовців у певних ситуаціях, попереджати порушення дисципліни з їх боку, ефективно впливати на них.
Найважливішим соціальним мотивом бойової діяльності військовослужбовців є захист своєї Батьківщини, своєї сім’ї, своїх близьких. Саме цей мотив спонукав тисячі людей у роки Великої Вітчизняної війни жертвувати собою в ім’я спільної перемоги. Даний мотив за своїм характером соціальний: він не виникає у людини з моменту народження, а формується в процесі виховання і соціального розвитку, виявляється в різних вчинках, відбивається у світогляді і переконаннях. Тому обов’язок кожного військовослужбовця контрактної служби полягає у вихованні у своїх підлеглих патріотичних почуттів, у формуванні у них готовності виступити на захист Батьківщини.
Серед чинників, що приваблюють військовослужбовців служби за контрактом, перше місце посідає матеріальне забезпечення, адже це є джерелом доходу, останнє місце — чинники самовдосконалення. Провідним виступає мотив громадянського обов’язку, а другорядними є мотиви підвищення загальної культури.
Експериментально було доведено, що на мотивацію до військово-професійної діяльності впливає певним чином рівень освіти та рід діяльності до призову на службу. Також відзначено значний відсоток військовослужбовців, які бажають продовжувати військову службу, що говорить про певний рівень сформованості мотивації до військової служби. Загалом дослідження показали, що у військовослужбовців склалося позитивне ставлення до військової служби за контрактом, при низькому рівні задоволеності власною службовою діяльністю. Отже, проаналізувавши вищесказане, можна запропонувати шляхи підвищення мотивації до виконання військово-професійних завдань: психологічна просвіта військовослужбовців військової служби за контрактом у мотиваційній сфері, а також заходи, пов’язані з корекцією мотивації.