23 травня було урочисто відкрито пам’ятний знак Небесній Сотні та загиблим учасникам АТО. Вшанувати пам’ять сучасників прийшли представники влади та громади, а також — посадовці з Міністерства соціальної політики України і департаменту праці та соцзахисту населення Житомирської ОДА. Разом із очільниками міста знак відкривали полковник та командир 2-го батальйону тактичної групи у бойових діях Сергій Заболотний та голова міського осередку Братства ОУН-УПА Віктор БУСЛЕНКО.
Ця подія у День Героїв стала об’єднуючою для громади, адже на заході можна було помітити не лише представників різних політичних партій та поглядів, але й священнослужителів усіх місцевих конфесій.
— Цей постамент говорить нам про ту історію, яка буде тривати ще багато віків, — сказав у своїй промові міський голова Віктор Весельський. — Пам’ять буде вічною, адже ми не маємо права забути подвиг героїв, які загинули за свободу українського народу під час Революції Гідності. Ми всі маємо об’єднувати свої зусилля для того, щоб робити нашу країну процвітаючою і справедливою. А також не забувати тих, хто відстоює нині єдність держави на Сході України.
Ініціаторами встановлення пам’ятного знаку стали учасники АТО (місцевий осередок ГО «Всеукраїнського союзу ветеранів АТО») та Новоград-Волинський осередок братства ОУН-УПА. Кошторисна вартість об’єкту становить 252 тисячі 700 гривень бюджетних коштів. Ініціаторам та виконавцям робіт міський голова вручив подяки.
Новий меморіал освятили представники УПЦ КП. Одразу потому до портретів загиблих новоград-волинці поклали живі квіти та вшанували пам’ять хвилиною мовчання.
P.S. Спостерігаючи за офіційним дійством, не можна було не зупинити погляд на хлопцях у камуфляжі, які виділялися на загальному тлі. Дехто з них дивом врятувався з цупких обіймів війни на Сході, і, звісно, на нинішні події у мирному житті у них теж свій погляд, без зайвих прикрас. Не такий, як у більшості промовців, які знають про війну, на щастя, не з власного досвіду. Доля вберегла цих наших земляків-учасників АТО, багато хто з них втратив здоров’я, але продовжує залишатися прикладом сили духу. Боляче бачити, як ці люди при згадці про загиблих побратимів витирають скупу чоловічу сльозу. Хочеться вірити, що їх подвиг теж буде незабутим.