Іванові прізвисько Хитрий рибалки дали через його спритність тікати від рибінспекторів.
Браконьєр, як кажуть, він ще той був! Хоч і віком молодий.
Чесні рибалки не раз Хитрому дорікали. Мовляв, припини рибу винищувати. І самі частенько Іванові сітки різали, коли той кудись відлучався.
А дід Степан, старий рибалка, якось напучував ненаситного браконьєра:
— Та візьми вудку, та сядь он під вербичкою і лови рибку, як людина. Яка ж то насолода спостерігати за поплавцем! За його сіпанням, занурюванням! Коли поведе! Яка незвичайна напруга тебе охоплює, коли вивуджуєш рибину! А як тішишся, коли на берег витягнеш пристойного екземпляра!
Хитрий із вибалушеними очима слухав, слухав старого рибалку, а потім, пхикаючи, зліпив:
— Та тра воно мені, як зайцю стоп-сигнал! Щоби я днями ото скнів з тим дрючком! Нє-а, то не моє!
— Ну-ну, — загадково мовив дід Степан. — Не твоє, то не твоє…

На зелені свята Хитрого мало не спіймали. Рибінспектори. Було це близько півночі. Іван, поставивши сітки, на дерев’яному човні підплив до берега й заходився свій водний транспорт припинати ланцюгом до забитої в землю металевої рейки.
І тут несподівано з кущів вистрибнули рибінспектори. Притисли Хитрого до річки. Вже й за руку схопили. Вив’юнився, спритник. У прохолодну воду кинувся. В одязі. Переплив харцизяка на той берег і застрибав козликом:
— А що, злапали?! Ото-то!
І дулі рибінспекторам тицяє, які потужним ліхтарем освітлювали нахабного втікача.
Та ось нещодавно, перед світанком, коли на небокраї з’явилася сизо-рожева смужка і в несмілому щебетанні прокидалося птаство, Хитрого таки спіймали. Як то кажуть, на гарячому.
А було ось як. «Невловимий» молодий браконьєр саме біля очерету свої сітки «знімав». Неборака так був захоплений своєю браконьєрською справою, що втратив пильність. Незогледівся, як з туманцю на двох гумових човнах виринули захисники водоймищ.
Хитрий, тримаючи в руках мокру сітку, в якій безпорадно теліпалося кілька невеликих плотвичок, отетеріло витріщився не непроханих гостей.
— О! — пробелькотів Іван. — Другани! І чого це вам не спиться?
— Через таких, як ти, спатимеш…
Хитрий на це нічого не відповів. Плиг у воду. Та не пощастило хлопцю. Заплутався, як ті плотвички, у власній сітці.
Виплутали небораку, мов рибину. На човен витягли. До берега причалили. Рибінспектори почали цікавитися ім’ям затриманого. Його місцем проживання. Адресою.
Хитрий плутано відповідав. Вовкувато крутив головою. Було зрозуміло: шукає слушного моменту, аби втекти.
За ним невтомно пильнували. Повторювали запитання. Браконьєр збивався: називався то Прищепою, то Прищепкою. Було очевидно: хитрував.
Тоді один із рибінспекторів суворо наказав Іванові:
— Сідай у машину!
Хитрий здивовано скинув брови:
— А чого це?
— Додому до тебе поїдемо!
— А чого це?
— Документи свої покажеш!
— А чого це?
— Тебе що, заклинило? Що ж, клин клином вибивають…
Хитрий насторожився. Певне, подумав, що його зараз силоміць у авто запхають. Вигукнувши: «Діждетеся!», Іван раптом упав на землю. Точніше, у багнюку, яка ще не протряхла після повені. І таке почав виробляти…
Коротше кажучи, як оте погане порося, почав качатися в багні!
І постав перед рибінспекторами, мов потвора яка болотяна. Грязюка з Хитрого тече. А сам потішливо гигоче:
— А що, як вам?! Ото-то!
Здогадалися захисники водоймищ, для чого він так обмалювався.
А Хитрий далі кепкує:
— Ну що, поїхали?
— Поїхали…
Один кінець кайданки заклацнувся на одній руці браконьєра, другий — на ручці дверцят.
Авто тихенько рушило. Слідом рушив і Іван. Куди дінешся?
Авто трохи прибавило швидкість. Побіг й Іван.
Показалися перші білі хатки села.
Іван як зареве:
— Зупиніть, придурки!!!
Зупинилися.
— Ну що, підеш до свого дому?
Хитрий подивився на свої груди:
— Куди я такий піду?
Один із рибінспекторів сказав Івановими словами:
— Ото-то! Ніхто тобі не винний. То підеш?
— Дайте хоч скупнуся.
— Де?
— Он, у рівчаку.
Пильнуючи, дозволили. Потім повели хлопця до села. Мов арештанта.
Люди виходили на дорогу і, бачачи, мокрого Івана в супроводі рибінспекторів, посміхалися.

Зрештою, захисники водоймищ свого досягли: злісного браконьєра таки зловили. Побачили його документи. Склали на Івана протокол і згодом направили цей документ до суду.
Після того випадку минуло кілька тижнів. Кажуть, що Хитрого на річці поки не бачили.
Подіяло? Час покаже.