Добрий день, редакція газети «Звягель»! Я 15 років працюю на одному підприємстві. Але через знецінення гривні, грошей катастрофічно не вистачає. Звільнятися не хочу, тому замислився над тим, щоб влаштуватись на ще одну роботу. Роз’ясніть, які особливості роботи за сумісництвом?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
У нинішній не простий час «вижити» на одну зарплату вкрай важко, тим більше — забезпечити достойні умови проживання для своєї сім’ї. Тому українці вимушені масово виїздити на заробітки за кордон, а ті, хто все ж таки залишились, — задумуватись про додаткову роботу.
Але яким чином офіційно влаштуватись на другу роботу? Які права та обмеження у сумісника? Із цими та іншими питаннями спробуємо розібратись по-порядку.
Згідно зі ст.43 Конституції України, за кожним громадянином закріплено гарантоване право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вiльно погоджується.
Вiдповiдно до ч.2 ст.21 КЗпП, працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої працi, укладаючи трудовий договiр на одному або одночасно на кiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторiн.
Це дозволяє працiвникам, крiм основного трудового договору, додатково укладати трудовi договори (угоди) за сумiсництвом.
ПОНЯТТЯ «СУМIСНИЦТВО» ТА ЙОГО ЗАГАЛЬНI ОСОБЛИВОСТI
Сумiсництвом вважається виконання працiвником, крiм своєї основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина (пiдприємця, приватної особи) за наймом.
Пiд час прийняття на роботу працiвника-сумiсника та оформлення з ним трудових вiдносин обидвi сторони (власник або уповноважений ним орган та працiвник) насамперед повиннi визначити режим роботи за сумiсництвом та порядок оплати працi.
Працiвник може укласти трудовий договiр на роботу за сумiсництвом як на підприємстві де він працює, так і на іншому підприємстві.
На сумiсника поширюються всi права, гарантiї та обов’язки, передбаченi чинним законодавством, колективним договором i правилами внутрiшнього трудового розпорядку.
Не вважається сумiсництвом поєднання професiй, розширення зон обслуговування та тимчасове заступництво, якi виконуються працiвниками одночасно з основною роботою у робочий час.
Законодавством не обмежується кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де працiвник може працювати за сумiсництвом.
Проте за будь-яких обставин одне мiсце роботи працiвника має бути основним.
Тривалiсть роботи сумiсникiв, якi працюють не на державному пiдприємствi, в установi, органiзацiї, може бути встановлена впродовж усього вiльного вiд основної роботи часу, який не має перевищувати нормальної тривалостi робочого часу, встановленої КЗпП. Проте працiвник-сумiсник не може виконувати одночасно роботу за сумiсництвом та за основним мiсцем роботи. Обмеження тривалостi робочого часу працiвникiв-сумiсникiв, якi працюють на державних пiдприємствах, передбаченi постановою №245.
Для роботи за сумiсництвом згоди адмiнiстрацiї (власника або уповноваженого ним органу) за мiсцем основної роботи не потрiбно.
ОПЛАТА ТА УМОВИ ПРАЦI СУМIСНИКIВ
Вiдповiдно до ст.102-1 КЗпП, працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.
Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.
Умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ, органiзацiй визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Робота за трудовим договором осiб, якi поєднують її з денною формою навчання, не є сумiсництвом і оплачується на загальних пiдставах.
Якщо працiвника-сумiсника прийнято на неповну ставку, то вiн повинен одержати заробiтну плату в розмiрi, не меншому вiд законодавчо встановленого мiнiмального розмiру заробiтної плати, пропорцiйно до вiдпрацьованого часу. Iнакше власник або уповноважений ним орган доплачуватиме до мiнiмального рiвня заробiтної плати.
Надбавки, доплати, премiї та iншi виплати, передбаченi умовами оплати працi, виплачуються сумiсникам у порядку, передбаченому для таких працiвникiв на пiдприємствах, в установах, органiзацiях.
ВІДПУСТКА
Працiвник-сумiсник має таке саме право на вiдпустку на роботi за сумiсництвом, як i на роботi за основним мiсцем роботи.
Це право забезпечується наданням вiдпустки конкретної тривалостi. При цьому на перiод вiдпустки зберiгається мiсце роботи, заробiтна плата.
Вiдпустка на роботi за сумiсництвом надається одночасно з вiдпусткою за основним мiсцем роботи.
Оплата вiдпустки чи виплата компенсацiї за невикористану вiдпустку провадиться сумісникам, вiдповiдно до чинного законодавства.
ОБМЕЖЕННЯ РОБОТИ ЗА СУМIСНИЦТВОМ
Законодавством, колективним або трудовим договором можуть вводитися обмеження на роботу за сумiсництвом.
Нинi не iснує загальних обмежень роботи за сумiсництвом, що поширюються як на працiвникiв державних пiдприємств, так i на працiвникiв пiдприємств недержавної форми власності.
Отже, робота за сумiсництвом на підприємствах недержавної форми власностi не обмежується.
Вiдповiднi обмеження можуть бути введенi колективним договором і угодою сторiн (у тому числi — трудовим договором).
Власник або уповноважений ним орган разом iз профспiлкою може встановити такi обмеження з огляду на стан здоров’я конкретного працiвника та шкiдливiсть умов його працi.
Обмеження на сумiсництво можуть запроваджуватися керiвниками державних пiдприємств, установ i органiзацiй разом із профспiлковими комiтетами лише щодо працiвникiв окремих професiй та посад, зайнятих на важких роботах i на роботах зі шкiдливими або небезпечними умовами працi, додаткова робота яких може призвести до наслiдкiв, що негативно позначаться на станi їхнього здоров’я та безпецi виробництва. Обмеження також поширюються на осiб, якi не досягли 18 рокiв, та вагiтних жiнок.
Статтею 25 Закону України «Про запобiгання корупцiї» для осiб, уповноважених на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, передбачено обмеження щодо сумiсництва та сумiщення з iншими видами дiяльностi.
До таких осіб належать державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, судді, прокурори тощо.