Красиві сімейні історії ми зазвичай бачимо по телевізору чи читаємо в книгах, газетах та Інтернеті. Вони часто видаються штучними, придуманими й несправжніми, так і хочеться сказати: «Не може бути такого в реальному житті».
І справді, найкращі родинні історії — це історії з реального життя, теплі історії простих людей, з якими ви, можливо, знайомі чи навіть працюєте поруч.
Де найчастіше зустрічаються люди? Там, де проводять найбільше часу — на роботі. Тут же й відбувається «тестування» на конфліктність, ініціативність і витримку. Особливо, коли сімейні пари та родини пов’язані роботою. Тоді їх зв’язки міцнішають із кожним роком, з кожною подоланою сходинкою та пережитими разом труднощами. Тож пропонуємо теплі історії про людей, яких об’єднав «CERSANIT».
САША ТРОЦЬКИЙ І КСЕНІЯ ПИЛИПЧУК: ЦЕЙ ЗАВОД ЗАВЖДИ БУДЕ ОСОБЛИВИМ ДЛЯ НАС, АДЖЕ САМЕ ТУТ МИ ЗНАЙШЛИ ОДНЕ ОДНОГО І СВОЄ ЩАСТЯ
З першого погляду ви здогадаєтеся — Саша і Ксенія люблять одне одного. Навіть якщо побачите цю пару вперше у житті. Це помітно відразу, як тільки вони з’являються в полі зору: йдуть, взявшись за руки, обмінюються поглядами, в яких іскриться оте особливе почуття, як на першому побаченні. Коли між людьми зв’язок, — це видно відразу. Познайомилося подружжя на «CERSANIT».
— Якось вийшла я на роботу не в свою зміну, — розповідає Ксенія. — В автобусі їхала з роботи з працівниками, яких не знала. Єдиний, хто був знайомий, — Саша, от і підсіла до нього. Розговорилися, він мені сподобався. Звісно, як і кожна дівчина, знайшла потім його сторінку у соцмережах. А він — на фото з жінкою у весільній сукні, щасливий, усміхається. Ну, думаю, не доля.
Наступного разу в автобусі він помітив, що я сумна. А я собі мовчу — не можна ж загравати до одружених. Потім не втрималася і спитала: «А в тебе недавно весілля було? Фото бачила». Саша аж засміявся. Виявилося, гуляв у знайомих.
Потім були перші побачення, поцілунки, квіти. А зараз пара вже бавить трирічну донечку, Ксенія щойно вийшла з декрету. Не залишала Ксенія роботу і під час вагітності. Каже, що почувалася добре, тому й працювала. Роботу свою люблять, — кажуть і Саша, і Ксенія.
— Ми дбаємо про те, щоб наша молода родина мала все необхідне, адже відповідаємо тепер не тільки за себе, але й за дитину. Робота нас влаштовує — на «CERSANIT» зарплата вчасна, є гарантії. Під час декретної відпустки Ксенія була спокійною, бо знала, що прийде час, і вона повернеться на своє робоче місце. А це дуже важливо, — серйозно розповідає глава сімейства Олександр.
А його усміхнена симпатична дружина додає:
— Мені тут подобається колектив. Цей завод завжди буде особливим для нас, бо саме тут ми знайшли одне одного і своє щастя.
ГЕННАДІЙ ТА ІННА ЯНЧЕВСЬКІ: «ПРО РОБОТУ СПЕРЕЧАЄМОСЯ, БУВАЄ, І ВДОМА»
Подружжя Янчевських — вже досвідчена пара. Чоловік та дружина чудово знають одне одного і це дуже помітно при розмові — завжди злагоджені й ніколи один одного не перебивають, а доречно доповнюють. На завод потрапили вже будучи у шлюбі. Спочатку на «CERSANIT» прийшов Геннадій, а через деякий час покликав сюди і дружину.
— Тут фірма хороша, стабільна, платять вчасно, на роботу і з роботи возять автобусами. Ти почуваєшся надійно.Чому від добра ще чогось шукати? Прийшов сам, побачив, що все гаразд, — покликав і дружину.
На провокаційне питання «Чи не пошкодував, що покликав?» — сміється: «Не пошкодував, хай їй теж добре буде». І додає: «Коли обоє з подружжя мають гарну роботу, то і проблем у родині менше». Янчевські працюють в одному цеху, але на різних дільницях.
— Буває, що майже цілий день не бачимося, але вдома можемо про роботу і посперечатися, — зізнається Інна. Робота стала такою ж частиною життя, як і сім’я. Звикли тут, та й подобається — вже й не уявляю себе без цієї роботи.
Кажуть, хороша родина і гідна праця — дві опори людського щастя. Хай щастя позитивної та щирої сім’ї Янчевських міцнішає та множиться з кожним роком!
МІКРОТРАВМИ НА РОБОТІ ВЕДУТЬ ДО ЩАСЛИВОГО ШЛЮБУ: ІСТОРІЯ ПОДРУЖЖЯ ТІМБОРОВСЬКИХ
Тімборовські Руслан і Тетяна познайомилися на заводі «CERSANIT» у 2012-му році, коли Руслан ушкодив руку та прийшов у медпункт. А там — симпатична молода медсестра Таня, випускниця Новоградського медколеджу, котра потрапила на завод у 2011-му, змінивши місце роботи.
Хоча на той час Руслан на заводі працював уже третій рік, вони з Танею раніше не перетиналися, доля не зводила.
Але Руслан цей шанс прогавити не збирався, тому згодом запросив гарненьку медсестру на побачення. Зараз вони разом уже 5 років, обоє задоволені та щасливі. Зізнаються, що коли сімейна пара працює разом, то це 50 на 50 плюсів і мінусів — з одного боку, завжди можна щось передати колегам і підтримати один одного, але й психологічне навантаження буває різним. Втім, роботу змінювати ніхто з подружжя не має наміру.
— Тут подобається, бо є перспективи, адже на заводі постійно відбуваються зміни, щось оновлюється. Постійний рух. І ти вже теж не сидиш на місці, все цікаво, завжди є чому повчитися, — каже Руслан.
СІМЕЙНІ «КЛАНИ» НА «CERSANIT»: РОДИНА ТКАЧУКІВ ТА ОНИЩУК
Сестри — Галина Онищук і Валентина Ткачук — на заводі «CERSANIT» вже майже десяток років. Спочатку на роботу прийшла Галина Дмитрівна, а потім і сестрі порадила «перебиратися» на завод. А нещодавно на підприємство прийшов працювати й син Галини — Дмитро.
Кажуть, що подобається тут все: робота, колектив, керівництво. А тим паче, що одні й ті ж люди працюють, до них звикаєш, зав’язуються стосунки, тому на роботу сестрам ходити завжди приємно. Задоволені й обсягом заробітної платні і вчасністю її виплати. Керівництво, кажуть, молоде й прогресивне — люди, яким можна довіряти. Саме тому зі спокійним серцем покликали сюди найближчих людей, щоб працювати разом.
Прості людські цінності — це ті засади, на яких заснована компанія «CERSANIT». Тут підтримують сімейні традиції, заохочують їх, розуміючи, що успіх підприємства передусім залежить від щастя тих людей, які працюють на ньому.