Подарунки, як відомо, бувають не лише матеріальними. Звягельчанка Віра Шпунтова виявилася у цьому дуже оригінальною — на весілля своїй онуці подарувала… квіткове подвір’я! Зважаючи на літню спеку, цей вчинок заслуговує на те, щоби бути поміченим. Тим паче, що ми у «Звягелі» багато разів писали про зусилля місцевих квітникарів, втілені біля їх осель — у рамках конкурсу «Моє квітуче місто».
Тому, звісно, не могли не відреагувати на дзвінок нашої читачки Людмили Дейнеки — вона вже багато років захоплюється красою, створеною на подвір’ї знайомої Віри Шпунтової, на вулиці Шевченка, 88. І, зрештою, вирішила, що про це мають дізнатися якомога більше людей: «Це — надзвичайна жінка. Заходжу на подвір’я — і щоразу милуюся».
Ця історія — не лише про квіти, а й про те, як бабуся зі своїм чоловіком самостійно виховували онуку Оленку. У п’ять років маленька дівчинка залишилася спочатку без матері, потім хвороба забрала ще й батька.
Усю свою любов Віра Семенівна віддала онуці, а ці вихідні стали вінцем її старань, особливо важливими днями — її маленьке диво стало на весільний рушничок. Дуже вже хотілося бабусі прикрасити казку наречених, тож усе літо вона берегла кожну квіточку у рослинному розмаїтті, вирощеному на своєму подвір’ї.
— Цього року сонце дуже пекуче, усе погоріло, — розповідає Віра Семенівна. — Але я дотримала квіти — поливала щодня. Дуже вже хотілося, щоб було святково цього дня! Я усе життя люблю квіти. У мене і вазонів багато в хаті, городина завжди відмінна — морква здоровуща, і картопля, і капуста з помідорами гарні. Доглядаю, удобрюю, кропиву настоюю у бочці і підливаю.
19 років жінка працювала на ринку контролером. «Де яка була квіточка на базарі, — я її несла додому! Що куплю, а що випрошу», — усміхається. А потім уся ця любов забуяла біля залізничного переїзду — там мешкає квітникарка, тож краєвид біля її хати відомий багатьом. І не лише містянам, а й тим, хто має змогу споглядати цю красу з вікон проїжджаючих потягів.
Серед квітів, які разом із господинею вийшли переможцями у боротьбі з палючою спекою, — «бризки шампанського». Так називається квітка, що отримала оригінальну назву, справді схожий на бризки шампанського. Здається, усі в цій ситуації підтримали старання бабусі задля своєї онуки, і квіти — теж.
16 вересня у цій оселі відзначатимуть ще одну важливу подію — Золоте весілля бабусі з дідусем Григорієм. Дивлячись на цих людей, не віриться, що вони — у поважних роках, що півстоліття з цього життєвого багатства провели разом.
А те, що квіти і городина так рясно тут родять, свідчить про хорошу ауру в оселі господарів. Як кажуть, квіти мають очі…