Від Польщі — у захваті, або Чому між містами-партнерами — велика прірва?

Від Польщі — у захваті, або Чому між містами-партнерами — велика прірва?

Коли польська делегація приїздить у наше місто, то, як більшість іноземців, її найбільше вражає українська гостинність. І справді: хоч українці бідні у загальній своїй масі, але гостинність — то наше все. Всередині ж розвинутих країн світу люди ставлять на перше місце власний добробут і комфорт — ніхто не кладе асфальт, не фарбує лавки і не пече пироги в останній день перед приїздом гостей. Там давно живуть і працюють на гідному рівні щодня (!) — саме це, закономірно, вражає нас, коли ми приїздимо за кордон. Ось чому українсько-польські враження суттєво різняться.
Якісно інший, ніж у нас, рівень життя поляків найбільше вразив офіційну делегацію з Новограда-Волинського — у складі секретаря міської ради Олени Пономаренко, начальника відділу підприємницької діяльності Олени Данилюк та директора Департаменту праці та соцзахисту населення Лілії Хрущ. Днями офіційні особи повернулися з польського міста Ломжі, де було продовжено угоду про партнерство між нашими містами. На прес-конференції поділилися враженнями з колегами та журналістами. Підписана угода гарантує співпрацю двох міст у різних сферах.
— Ми приїхали, коли у Польщі відзначали День війська польського. Взяли участь у покладанні квітів до пам’ятного знаку діячам, котрі боролися за незалежність республіки, — розповіла секретар міськради Олена Пономаренко. — Опісля відбувся молебень за Польщу та польських вояків. Нас вразило те, як багато людей прийшли помолитися — відчувається дуже сильний національний дух патріотизму.
На декількох цікавих об’єктах Ломжі побувала наша делегація. Відвідали гімназію спортивного напрямку, де навчається 456 учнів.
«Спортивний комплекс такий, що не можна відірвати погляду. Збудований у співфінансуванні: кошти муніципалітету — 10% та Унії (Євросоюзу) — 90%. Вартість — 20 млн. злотих. Одразу при вході — стенд із кубками, здобутими учнями. Усі спортивні заходи міста проводяться у цій залі, але, за умовами Унії, здавати його в оренду впродовж 5 років не можна. Є у школі зала для фітнесу, тренажерна, душові кабіни. Заклад поділений на комфортні зони відпочинку, встановлені автомати з кавою і чаєм. Якщо загалом у Польщі вартість кави, наприклад, 4,5 злотих, то тут — 1,5. Апарати встановлюють і обслуговують не підприємці, а навчальні заклади. Навчання безкоштовне. У актовій залі — така сцена, яку в Україні не кожен Палац культури має. Під час нашого приїзду тривав ремонт, але цього практично не було помітно — настільки чисто і охайно. У вчительській — усе для вчителів: зона кухні, чайник, кавоварка. Умови праці поляки забезпечують у першу чергу».
Інститут ІТ-технологій показало керівництво Ломжі новоград-волинцям. Збудований заклад у 2015 році, також у співфінансуванні: 50% — субвенція з держбюджету, 50% — кошти Унії. Нині тут навчається дві тисячі студентів із 15 країн світу, тож інститут має статус міжнародного. Захоплення у нашої делегації викликало усе: навчальні зали, танцювальна, тренажерна. Усі кімнати розраховані на двох студентів, забезпечені меблями і побутовою технікою.
У період канікул студентський гуртожиток у прагматичних поляків виконує функцію хостелу, яким можуть скористатися туристи. Особлива гордість — сучасна харчова лабораторія із передовим обладнанням для розробки процесів із виготовлення продуктів харчування. Сучасна актова зала — на 1,5 тисячі місць.
Гуртожиток забезпечений усім, навіть, посуд не потрібно везти з дому. Також є електроплити, посудомийні та пральні машини, сучасний санвузел. «Настільки чисто, що склалося враження, ніби приміщенням ніколи не користувалися. Зауважте, студенти прибирають самі!» — розповіла Олена Пономаренко і додала: — За кількістю населення наші міста схожі: у Новограді — 56 тис. населення, у Ломжі — 63 тис. Але наш бюджет власних доходів цьогоріч — 207 млн. грн, там — 320 млн. злотих».
«Основні наповнювачі бюджету — приватні підприємці, але у Польщі бізнес ніхто не поділяє на малий та середній — просто бізнес і все, — поділилася очільниця відділу підприємництва Олена Данилюк. — Який би об’єкт ми не відвідували, скрізь нам говорили, що бізнес — це основа держави, на ньому тримається економіка і стабільність.
Як у Новограді, так і у Ломжі — близько 6 тисяч підприємців. Окрім традиційних галузей, активно розвивається туризм і агротуризм. Ми бачили багато гарних плантацій обробленої землі, сучасних нових насаджень.
Кількість працездатного населення — близько 66% населення, за червень рівень безробіття — 10%. Існує велика фінансова підтримка підприємців, доступ до усіх єврокредитів. Кредитування початкового бізнесу складає 50% . Ломжа — пріоритетне місто для розвитку бізнесу, на рівні муніципалітету створено різні програми підтримки. Скажімо, звільнення підприємців від податку на дохід і плати на майно на 6 років.
Лише про один негатив у бізнесовій роботі довелося почути нашим: про те, що поляки рідко співпрацюють зі «своїми», куди охочіше — з «чужими». Тож для того, аби пожвавити співпрацю, у Польщі створюють бізнес-центри. Один з таких відвідала наша делегація.
«Приміщення загальною площею 2 тис. кв. м, облаштоване усім необхідним — зонами для роботи і відпочинку, — поділилася враженнями Олена Данилюк. — Кожен підприємець певний період безкоштовно має змогу там перебувати і не платити жодних податків, а коли бізнес набирає обертів — тоді відправляється у «вільне плавання». Потім орендна плата стає різною для підприємців, які мають різні потужності.
Існує зона економічної активності — розташована вона у полі загальною площею 50 га. Нині залишилася одна вільна земельна ділянка, до неї підведено усі комунікації: під’їзні шляхи, вода, газ, електропостачання, навіть, зона wi-fi. Поляки активно шукають бізнес-партнерів, гарантуючи жодних обмежень для іноземців: «Майте собі заробіток, і нам у казну буде дохід».
Директор Департаменту праці і соцзахисту Лілія Хрущ була вражена вдячним ставленням поляків до державних виплат:
— Кожна сім’я, яка має дитину, щомісяця отримує 500 злотих, й усі вважають це інвестицією у місто — люди за ці гроші купують продукти і речі для дітей, тож вони повертаються у бюджет. У декретній відпустці мама може перебувати лише рік. Поляки дуже цінують державну підтримку. Пільг та субсидій у них немає — взагалі не розуміють, що це. Дуже багато побачили сонячних батарей, що є значною економією ресурсів.
У нас перекладачем була вчителька російської мови, яка за 1,5 ставки отримує зарплату у 3 тис. 600 злотих, а за комунальні послуги (у квартирі площею 100 м кв.) платить 500 злотих.
У приватному секторі будують переважно невеликі будинки — одноповерхові і компактні. Відвідали ми соціальне житло, на стадії завершення будівництва (вже друга така будівля у місті). Будинок на 56 квартир — загальною вартістю 9 млн. злотих з держбюджету, вартість квартири — 44 тис. доларів. У нас при здачі в експлуатацію — лише стіни, у них — євроремонт, повністю упорядковане меблями і технікою житло: заходь і живи. Це — комунальне житло, на яке існує черга при міській раді. Право на нього мають працюючі люди з невисокою зарплатою.
Високий рівень життя пліч-о-пліч йде з високими моральними нормами. Як і скрізь за кордоном, у Польщі можна побачити на вулицях багато людей із обмеженими можливостями — для них тут створені умови повноцінного життя, жодних перешкод у пересуванні.
Коли наша делегація, не знаючи польських правил, припаркувалася на стоянці біля муніципалітету на одному з двох вільних місць, то їм зауважили: «Одразу видно, що ви — з іншої країни. Поляки ніколи не паркуються на цих місцях, бо два вільних місця на усіх парковках — це гарантовані парковки для інвалідів».
Зараз у місцевій владі міркують, що з побаченого можна було би втілити у Новограді, аби наблизити його до європейських норм. Закликають містян зробити крок назустріч Європі: мешканців приватних секторів — дбати про чистоту прибудинкових територій, підприємців — легалізувати робочу силу і чесно платити податки. Тоді, можливо, влада швидше ініціює міські програми для полегшення роботи бізнесу.
Юлія КЛИМЧУК