28 вересня — річниця, як перестало битися серце нашого дорогого брата — Миколи Володимировича ТКАЧЕНКА

Життя земне — складне і швидкоплинне, і рідних проводжати, безумовно, жаль. Твій образ зберігати будем вічно, і пам’ять, і тяжку печаль.

Вічно сумуючі рідні

20 вересня — 7 років, як немає з нами Зінаїди Петрівни ЛОПАТЮК

Ти у нашій пам’яті живеш, наче пісня солов’їна, ніколи з серця не підеш, бо ти для нас — одна-єдина.

Сумуємо: дочка, зять, невістка, внуки

21 вересня виповнилося б 50 років Сергію Леонідовичу МАЛИНОВСЬКОМУ

Тобі було б вже 50...

І, вранці вставши до світання, тебе б вітали ми усі, щоб збулися твої побажання. Але тепер, в скорботний час, на небо посилаємо вітання...

Сумуємо: дружина, дочки, сестра з сім’єю

Кохана людина не вмирає, вона з нами просто жити перестає...

25 вересня минає річниця трагічної загибелі безглуздним вбивцею нашого наймилішого, найдобрішого коханого чоловіка, найкращого в світі сина, батька та дідуся — Михайла Степановича БЛАГОДИРЯ

Не відлягло... Не відступило... Не гоїться рана, пече і болить... Як важко без тебе, рідненький, нам жить. А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Хай вітер тебе заколише, ніжну пісню співають пташки, спи спокійно, рідненький, ми будем молитись за спасіння твоєї душі. Нехай печаль і наші сльози не тривожать твій вічний сон, спи спокійно. Царство Небесне і вічна пам’ять. Хто знав нашого Михайла, — помоліться і пом’яніть.

У глибокій печалі вся наша велика дружна «Родина»

18 вересня минуло 9 днів, як пішла із життя дорога нам людина, найкраща для нас мама та бабуся — Антоніна Іванівна СУМКІНА,

Любов’ю та теплом ти гріла душі.

Біль та сум за тобою

Сльозами не змити.

Ми тебе, як живу,

Будем вічно любити.

З глибоким сумом син, невістка, онучки та правнуки, рідні та сусіди

24 вересня — 9 днів світлої пам’яті, як після тяжкої хвороби перестало битися серце нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся — Леоніда Антоновича ТАРНАВСЬКОГО

Життя земне — складне і швидкоплинне, і рідних проводжати дуже важко, і, безумовно, жаль. Твій світлий образ зберігати будем вічно, і пам’ять, і тяжку печаль.

Вічно сумуючі дружина, дочки, зяті, онуки

25 вересня минає рік світлої пам’яті коханого чоловіка, гарного батька, турботливого зятя — Володимира Івановича ПОДОЛЯНЧУКА

Тебе немає — серце плаче, душа згорьовано болить. Ми кожен день чекаємо тебе і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра та проста. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Коли літа твої буяли, а серце так хотіло жити, тебе, наш дорогий, не стало, і ми не в силах щось змінити. Скільки часу не мине, а ти завжди будеш поряд з нами. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про тебе. Спи спокійно, наш дорогенький. Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне. У скорботі голови схиляємо. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Дружина, діти, теща, тесть та всі рідні

Висловлюємо щиру подяку всім рідним, друзям, знайомим, усім добрим людям, які дуже допомогли та підтримали нас у нашому горі — у похованні нашого батька, дідуся, чоловіка — Альвіна Остаповича КАЙДАНОВИЧА

Особливу подяку висловлюємо «Новоград-Волинськ Елеватор», компанії «Телефонъ», Новоград-Волинському хлібозаводу. Хай Господь посилає вам здоров’я. Мир та спокій вашим сім’ям.

Родина Кайдановичів