Поминання 40/2017
Частинку серця нашого відносять серця, котрі пішли від нас на небеса... 5 жовтня минуло шість років, як пішли від нас найдорожчі нам люди — Тетяна та Богданчик ФАРЕНЮКИ В той день навкруг життя буяло, а серце так хотіло жити. Вас у нас, дорогенькі, не стало, і ми не в силах щось зробити... Пішли ви від нас у самому розквіті життя, і в нашій пам’яті навіки вам не буде забуття. Були для нас ви, наче пташки, мов щебетливі солов’ї. Без вас і сумно нам, і важко, і серце плаче кожен день... Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство вам Небесне. Вічний спокій вашим душам. Вічно сумуючі чоловік, батько, мати, брат, рідні, куми, друзі |   |
9 жовтня минає 10 років, як з нами немає Григорія Васильовича ОЛЕКСІЙЧУКА Ти пішов від нас у вічність, але пам’ять про тебе назавжди залишається з нами. Вічно сумуючі рідні |  |
9 жовтня минає 22 роки, як не стало нашої коханої матусі — Людмили Костянтинівни ЛАВРЕНЮК Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала Тебе від нас, коли перестало битися Твоє серденько. Ти пішла в інший світ, звідки вже немає вороття. Хай сонечко зігріває Твою останню домівку, хай м’якою і теплою буде Тобі земля, хай добрі янголи охороняють Твій спокій. Царство Небесне, наша дорога, рідна і незабутня. Вічно сумуючі син і дочка з сім’ями та рідні |  |
10 жовтня минає 40 днів, як немає з нами коханої дружини, найкращої матусі та любої бабусі — Лариси Юріївни РУДЗЕЙ Перестало битися твоє добре, турботливе серце, в якому вистачало тепла для всіх. Ти пішла так рано із життя, залишивши нас у розпачі. Не вистачить слів, щоб висловити нашу печаль. Ти завжди будеш жити в наших серцях і спогадах. Спи спокійно, наша ріднесенька. Царство тобі Небесне. Сумуючі чоловік, онук, дочка, син та рідні |  |
4 жовтня минуло 2 роки, як помер люблячий чоловік і тато — Олександр Іванович РУБЛЮК Осиротіла наша хата... Нема тебе, твоїх очей... Ніхто до нас тебе не верне, хоч ми і плачем кожен день. Вічно сумуючі дружина Люба, донечка Валерія, синочок Діма та батьки |  |
10 жовтня минає 40 днів, як не стало з нами люблячої мами, бабусі, прабабусі — Надії Іванівни ЖИЖЕНКО Біль втрати не змити сльозами, й скорботі немає кінця. Рідна наша, ти — з нами, завжди у наших спогадах, у наших болючих серцях. Царство Небесне і вічний спокій душі твоїй. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте. Вічно сумуючі твої рідні |  |
10 жовтня минає рік, як пішов у вічність дорогий та рідний син, брат — Андрій Михайлович ПЕЛЕШОК Пішов з життя ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, глибока в серці нашім рана, доки ми живі — з нами ти. Вічно сумуючі батьки, брат та рідня |  |
Іноді вночі дивлюсь на небо... Можливо, це і дивно, але я сподіваюсь побачити там Тебе... 11 жовтня — 5 років страшної розлуки, вічного жалю — як не стало люблячої дружини, турботливої матусі — Ганни Степанівни ГАЛЬЧУК з с.Кам’янка Перестало битися Твоє добре серце, у котрому вистачало тепла для всіх. Ти пішла із життя, залишила мене у розпачі, дім став пусткою, а життя втратило свої барви. Немає таких слів, щоб висловити свою печаль. Скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд зі мною. Нехай свята земля береже Твій вічний спокій. Царство Тобі Небесне. Вічно сумуючий чоловік, діти |  |
Кажуть, Бог забирає найкращих... 5 жовтня — 40 днів світлої пам’яті нашої внучечки, донечки, сестрички — Надії Костянтинівни ПАРШИНОЇ Тебя уж нет, а мы не верим. В душе у нас ты навсегда, и боль свою от той потери не излечить нам никогда. Ушла ты в мир иной — туда, откуда нет возврата, оставив память о себе, печаль и боль утраты... Великой скорби не измерить, слезами горя не залить, тебя нет с нами, но навеки в сердцах ты наших будешь жить. Рідні |  |
5 жовтня минуло 2 роки гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті дорогої, рідної людини — Миколи Анатолійовича КРАВЧУКА Хіба буває в світі більшим біль, коли навіки йде дитина? І до могилки буднями неділь веде протоптана стежина. Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Пішов у вічність наш рідненький, пішов за обрій в тиху даль. Ти в серці, любий, вічно з нами твоя любов, твоя печаль. Царство тобі Небесне. Вічно сумуючі рідні |  |
3 жовтня минуло 25 років, як немає серед нас вічно юної і неповторної Людмили ОСІНСЬКОЇ Той трагічний, страшний день забрав тебе назавжди... Подруга Оля |
Коментарі відсутні