Підсумок плідної творчої діяльності — це завжди ужинок із натхнення та його результатів, дуже важливих для працівників культури і для суспільства загалом. Одразу дві таких значимих події невдовзі мають відбутися, а саме — святкування 35-річної діяльності хору ветеранів праці «Осіннє золото» при Палаці культури та презентація другої збірки пісень художнього керівника хору, Заслуженого працівника культури України Миколи Куркача.

«Пісня постійно підтримує учасників хору у гарній формі, попри поважний вік, — усміхається Микола Миколайович. — Ось і зараз вони — у повній «бойовій» готовності з нагоди святкового виходу на сцену. Запрошуємо усіх любителів хорового мистецтва 19 листопада, о 15 годині, у Палац культури на урочистий концерт! Вхід — вільний, програма — цікава!» Ми ж пропонуємо до уваги наших читачів спогади одного з перших учасників хору, який досі співає у колективі і є однією з найяскравіших його постатей, — Заслуженого працівника культури України Петра ФАТЕНКА:
«Складно розповідати про історію творчого колективу, адже історія створення хору ветеранів праці при міському Палаці культури ім. Лесі Українки — це значна подія у ветеранському русі нашого міста. Вперше він з’явився на сцені Гарнізонного Будинку офіцерів у далекому 1982 році.
Мені, як колишньому керівнику Будинку офіцерів й учаснику хору, до цього часу згадуються його перші учасники. А починалося усе з того, що одного разу до мене в кабінет зайшов підполковник у відставці Микола Андрійович Калюжний, знана і відома у місті людина на той час. Я з ним поділився думкою, що у багатьох Будинках офіцерів різних гарнізонів почали створювати ветеранські хори і чи не час і нам спробувати? Вирішили залучити колишнього військового диригента, майора у відставці — В’ячеслава Ярославовича Глушичка, авторитетну серед музикантів людину.
На той час при БО діяла своя ветеранська організація , до складу якої входили учасники бойових дій, котрі працювали у закладі на різних посадах: Григорій Кравченко, Євгенія Халова, Захар Лейбовський, Віра Плужнікова, Микола Шепельський. Було прийнято рішення про створення ініціативної групи з організації хору.
А 12 вересня 1982 року у місцевому радіоефірі повідомили про створення хору ветеранів. Розпочалася робота з залучення учасників-ветеранів та репетиції. Пригадую, співати приходили цілими подружжями: Агільбаєві, Толстікові, Бабенки, Сажини, Шардіни, Куртові, Наумові.
Неможливо забути тих перших учасників хору, які пройшли Другу світову війну 1939-1945 р.р. Марія Строганова — пройшла з боями до Берліна через бої під Курськом, в боях за Дніпро і визволення країн Східної Європи. Антоніна Шеленіна — партизанка, Іван Толстіков — був начальником штабу танкової бригади, Захар Лейбовський — учасник боїв Заполяр’я, Лідія Рафальська — санінструктор стрілецької роти, Євгенія Халова — актор фронтового театру. Рахім Агільбаєв, Микола Куртов, Григорій Кравченко, Сергій Пугачов — учасники бойових дій. Пізніше долучилися до хору Петро Лопотєв, Євген Опьонишев, Олександра Вовченко, Галина Кизилова, Надія Чехова.
Слід віддати належне першій старості хору — Людмилі Шардіній, котра доклала багато зусиль та енергії, щоби хор став злагодженим колективом однодумців. Нині ця традиція продовжується під умілим керівництвом Людмили Григорівни Стеблини.
Пам’ятаємо і перших наших солістів: Григорія Мазура, Івана Шевлю. Першими акомпаніаторами працювали тріо баяністів у складі Олени Тишкевич (Петренко), Миколи Шепельського, Дмитра Пелешенка. Перший художній керівник — диригент В’ячеслав Глушичко.
Вже після дебютного виступу про новий колектив заговорили у місті. Хор ветеранів став брати участь у концертах не лише гарнізону, а й загальноміських. Проте, все у житті змінюється.
Після розпаду Радянського Союзу криза торкнулася і нашого колективу. Відійшов у вічність художній керівник В.Я.Глушичко, пішов з життя баяніст Д.І.Пелешенко.
Новим керівником творчого колективу стала Надія Іванівна Чехова. Маючи неабиякий дар організатора і авторитет серед учасників хору, вона підійняла його на якісно новий рівень. Особисто доклала зусиль, щоб хор розпочав репетиції у Палаці культури, переконала керівництво міста у необхідності зберегти унікальний колектив. І в 1998 році хор розпочав репетиції у головному культурному закладі міста.
На посаду баяніста і хормейстра запросили відомого у місті й районі музиканта Миколу Куркача, який вніс друге творче дихання у репертуар. Прийшли нові учасники, зокрема, солісти, котрі полюбилися слухачам: П.Краєвський, Н.Асанова, А.Шевчук. Почастішали виступи хору, нас постійно запрошували за межі міста — на обласних фестивалях здобували почесні призові місця.
У 2005 році керівником хору став Заслужений працівник культури України Микола Миколайович Куркач, який досі його очолює. Збагатився репертуар, у тому числі — за рахунок власної творчості автора і композитора, зросла виконавська майстерність учасників. У 2015 році хору було присвоєно звання «народний». Беручи участь у фестивалях, продовжуємо тримати лідерство серед співаючих ветеранів.
У хорі виросли нові відомі солісти: Петро Краєвський, Сергій Наумов, Ганна Плюсніна, Людмила Обезюк, Вікторія Шарапова, Франческа Борисюк.

Цієї осені хору виповнилося 35 років. Ветеранів вважають золотим фондом суспільства, і приємно, коли вони продовжують залишатися його активними громадянами. Нині у складі хору — 29 учасників, а за увесь період існування колективу у ньому співали понад 100 людей! Схиляємо перед ними голови і віддаємо шану за зроблену творчу роботу. Досі у хорі співають двоє найперших учасників — Тамара Наумова і я.
Віримо, що колектив ще довго радуватиме нас потужним звучанням зі сцен міста, району та області, а наші серця зігріватиме майстерне виконання пісень різного жанру. Тож, доброго здоров’я і наснаги всім учасникам!».