www.zvyagel.com.ua







Праздники Украины

free counters
Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
Сайт Свято-Троицкого кафедрального собора г.Новограда-Волынского Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


«Чого слину пускаєш?» — казали хворому на ДЦП, а він… став чемпіоном світу!

01 Грудня 2017 | Оприлюднив: | 64 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

Пригадую знайомство із Сашком Гонгальським — він тоді оголосив війну діагнозу ДЦП і розпочав перші кроки на шахових турнірах. Його прізвище швидко опинилося на слуху: то хлопець самотужки збирав кошти на інвалідному візку для візочників (на спецтранспорт), то очолив місцевий благодійний фонд для інвалідів, то брав участь у шахових чемпіонатах України та Європи. «Якби мені здорові руки та ноги, то я би звернув гори!» — запам’яталися ці його слова під час нашого першого інтерв’ю.
За шість років, що минули з того часу, в арсеналі Сашка з’явилося багато промовистих здобутків. Нещодавно у Болгарії наш земляк став чемпіоном світу (!) з шашок-100 (серед спортсменів з інвалідністю). Він також тепер є майстром спорту України, лауреатом всеукраїнської акції «Людина року», має відзнаку у рейтингу «Гордість міста». Закінчив університет і отримав диплом магістра за фахом «соціальний працівник», працює спортивним інструктором штатної збірної України з шашок серед людей з ураженням опорно-рухового апарату. Чемпіон одружився, отримав квартиру і мешкає у Житомирі, став депутатом районної ради.
Наше спілкування відбулося у Фейсбуці, зважаючи на те, що через ДЦП Сашко погано розмовляє. Проте у віртуальному світі навчився писати швидко, попри те, що руки його зовсім не слухаються… Але ж хіба це проблема для чемпіона світу з шашок?

— Сашко, вітаємо тебе від громади міста з перемогами, до яких ти наполегливо йшов. Чи може щось завадити тобі на цьому шляху?
— Я вірю у те, що, якщо моє бажання співпадає з Божою волею, то мене ніхто не зупинить. Усе починається з мрії. Мрій та дій — це запорука мого успіху. Яке б тіло ми не мали, ми повинні прожити це життя на повну.
— Першим, хто у тебе повірив, став тренер спортивної школи Віктор Ішков. Пригадуєш, як розпочалися ваші заняття?
— Віктор Васильович — не лише мій перший тренер, він для мене, як батько. Про шашки я дізнався від брата Максима, потім грав на вулиці, де ми познайомилися з тренером. Восени 97-го я вперше прийшов до нього у школу на уроки. Він займався зі мною, ставив задачі, давав літературу. Через три місяці я вперше здобув маленьку перемогу — став чемпіоном 11-ї школи.
— На цьому шляху було надто багато перешкод?
— Дуже добре запам’ятав, як тренер із моїм братом узимку тягали мене по снігу на візку займатися у Палац культури... У перший рік на чемпіонаті міста я посів аж 16 місце, але Ішков вперто зі мною займався. Прибив дошку до лавки біля свого під’їзду, і я майже кожен вечір чекав на нього пограти та поспілкуватися. Потім було багато тренерів. Зокрема, Володимир Осадчук, Д.З.Мударісов та моя дружина Таня.
— Є якісь секрети у шашках, що допомагають вигравати — прикмети, забобони?
— Запорука моїх перемог — тренування та молитва. А на змаганнях, звісно, є психологічні прийоми. Помічав, що суперники, котрі мене погано знали, думали: якщо у мене ДЦП, то я погано граю. Тоді гравець трохи розслаблявся і… помилявся. Можна розпочати партію грати швидко — тоді суперник може подумати, що він попався на програшний варіант, буде боятися і помилятися. Коли у суперника цейтнот, і ти часто дивишся на його годинник, то він помітно нервує, це заважає йому думати. А буває суперник зовсім забуває про час, тоді треба дуже спокійно сидіти — він може програти, бо втратить відчуття часу і гра закінчится. Мене перед партією часто намагаються роздратувати, щоб я погано думав.
— Яка перемога запам’яталася тобі найбільше?
— У 2015 році я став бронзовим призером півфіналу України з шашок-100 серед здорових людей і потрапив у фінал. Гадаю, я перша людина з ДЦП, котра вийшла у фінал України серед здорових чоловіків.
— Як гадаєш, завдяки чому це стало можливим?
— Завдяки наполегливості і вірі в те, що я зможу виграти рано чи пізно.
— У фіналі тоді суперник виявився сильнішим?
— Так, грало 11 чи 12 чоловіків, 4 гройсмейстри, 4 чи 5 майстрів, я був кандидатом. Тоді я зайняв передостаннє місце. Але «ще не вечір»! У мене є багато мрій. Стосовно шашок — мрію стати чемпіоном світу серед здорових людей.
— Крута мрія, а як ти рухаєшся у цьому напрямку?
— Годинами тренуюся, але є одна проблема: щороку серед інвалідів змагання проходять з одного виду шашок. Один рік — бразильські шашки, другий рік — російські, третій — міжнародні. Поки натренуєшся в одні шашки, то втрачаєш уміння в інших. А я хочу серед здорових грати в міжнародні, тому важко стати чемпіоном серед здорових.
— Багато людей через свої хвороби опускають руки. У тебе буває такий стан?
— Я — не робот, усе буває, коли програю. Проте через день-два вертається віра, що усе вийде. Віра — це моя сила.
— Як ти реагуєш, коли немає зручностей для пересування людей з особливими потребами на вулицях чи в установах, як за кордоном?
— Звичайно, іноді гніваюсь і нарікаю, бо я ж людина. Наприклад, коли на вокзалах немає туалетів для людей з інвалідністю.
— Ти сказав, що дружина — один із твоїх тренерів?
— У всьому. Вона записує партії, фотографує змагання, щоб я їх аналізував, підбадьорює, коли я програю. Вона увесь час зі мною їздить на змагання. Нас познайомили баптисти — у таборі, куди мене запросили.
— У дружини теж є проблеми зі здоров’ям?
— Вона фізично здорова, але трохи погано бачить, носить окуляри.
— Вам разом наскільки складно?
— Нам разом добре. Вона молодець — піклується про мене, одягає, годує, миє, возить. Мені з дружиною пощастило так само, як із мамою. Дуже вдячний їм обом. І мамі, що виростила мене.
— Чому переїхав у Житомир?
— Бо дружина з Житомира. Сумую за Новоградом, там багато друзів. Тут вже прижився, став депутатом — вирішив спробувати, щоб мати можливість допомагати людям, і на виборах переміг.
— Щось вдалося реалізувати у межах депутатської діяльності?
— Думав, що люди будуть активнішими, разом багато зможемо. Але вони пасивні, навіть звертаються до мене по допомогу не так часто. З усіх сил намагаюся допомогти, але, на жаль, у цьому світі далеко не усі хочуть вирішувати проблеми інших. Десь 17 різних пропозицій, зокрема, поправки до законів України, я надіслав до народних депутатів.
— Не втрачай наполегли­вості і дій. Нових тобі перемог!

* * *

Тренер чемпіона світу Віктор ІШКОВ:
— Сашкові було 12 років, коли я вперше його побачив. Він дуже погано пересувався, його ніхто не розумів. Буває, упаде — і руками махає, як жук. Діти його обзивали, цеглою жбурляли по ньому, а він терпів. Коли зіграли, я побачив у ньому бажання і здібності.
Згадуючи, з якими складнощами стикається вихованець, тренер не стримує сліз:
— У Полтаву приїхали на змагання, а там ліфт не працює — я його на плечі, і ми так піднімалися.... Я йому завжди казав: «Ти не думай, що тобі будуть усі допомагати, бо ти каліка. Тільки те матимеш, чого сам досягнеш».
Він сам із себе зробив людину. Є другі, які сидять у вікні й нічого не роблять. А його здорові суперники під столом били ногами і зневажали, мовляв: «Чого слину пускаєш і костилі свої розкидав?» Ніхто не казав: «О, Сашенька, йди сюди, я тобі зараз програю».
Перед змаганнями він за добу не п’є нічого, щоб в туалет не ходити. Жодної рідини. Годував я його з ложки, він сам не їсть. Погана координація, він одну руку затискає між колін, штани через це протираються… Інша трохи працює. На змаганнях ми з його дружиною переставляємо шахи за нього.
Я відмовляв Сашка від занять, коли зір почав падати. Голова боліла, руки тряслися. Мама Людмила Іванівна казала: «Став чемпіоном України — і вистачить». На чемпіонат світу він сам вирішив поїхати. І зробив неможливе. Його головним суперником був тренер національної збірної України з шашок Дмитро Мариненко, який морально тиснув на Сашка,
ображав. Спорт ніколи не був чесним, тут прибирають різними шляхами. Коли Сашко став чемпіоном України, — це був один шанс із тисячі, а чемпіоном світу — це один з мільйона!
Він дуже освічений, «ходяча» енциклопедія. Про будь-що розповість — про міста, тварин, релігію. Я у нього брав книжки читати про самовиховання. Радий, що він зустрів супутницю життя. Приємна жінка, дивиться за ним. Каже, що полюбила. Щиро бажаю їм добра!

Юлія КЛИМЧУК

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , , ,