18 грудня минає 10 років тяжкої втрати найкоханішого чоловіка, дорогого сина, найкращого тата, люблячого дідуся — Сергія Олексійовича ДМИТРЕНКА

Ми не забули, тату, твої oчi,

I не забули усмішки твоєї.

Якби ж приснились сни оті пpopoчi,

То не було б трагедії тієї.

Тебе так хочем, тату, обійняти

I так сумуєм, любий, за тобою.

Ти більше не зайдеш у нашу хату,

Не будем розмовляти ми з тобою.

Без тебе, тату, опустіла хата,

Ми так сумуєм, тату, за тобою.

Течуть сльозинки з думкою про тебе,

Навіщо хтось дмухнув i згасла свічка.

Лиш відображення лишилось в нeбi,

I спомин вкарбувався в серце вічний.

Тепер, наш тату, ми йдемо до тебе,

Туди, де тихо, й є твоя присутність.

Ти промовляєш: «Плакати не треба»,

Шепочем ми: «Ти — наша незабутність».

Минають роки i відлітають лелеки,

Та пам’ять не затьмарить думки й мрії.

Ми знаємо, тату, що ти так далеко,

Не повернешся більш — нема надії...

Але ми ніколи не забудемо Тебе.

Хто знав, — просимо пом’янути.

Вічна пам’ять, наш рідний.

Царство Небесне.

Вічно сумуючі батько Олексій, дружина Регіна, доньки Mapія, Галина, Яна з чоловіками, онуки Сергій, Hiкiтa, Альбіна, Валерія, Артем, Костянтин, Ростислав, Дарина, Анна, Іван

20 грудня — 40 днів, як пішов з життя дорогий, рідний тато, дідусь — Олексій Васильович БЕЗПРОЗВАННИЙ

Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю. І огортає тихим смутком все навколо. Рідненький, ми сумуємо за Тобою. Не вистачає усмішки і слова, і погляду ласкавого й простого. Великий слід в житті Ти залишив, і скільки всім добра зробив. Любив життя, любив людей, прожив Ти для онуків і дітей. Пішов достойно в майбуття, Тобі не буде забуття. А поки пам’ять житиме в віках, — живим Ти будеш і в серцях. Лебединим пухом Тобі земля і Царство Небесне.

Вічно сумуючі діти, онуки та рідні

20 грудня — минає 40 днів, як немає з нами дорогого чоловіка — Олексія Васильовича БЕЗПРОЗВАННОГО

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Свідомість до спокою кличе, а серце щемить і щемить. Тебе, мій рідненький і любий, довічно не зможу забуть ні на мить.

У скорботі дружина

22 грудня минає рік, як немає з нами дорогої та рідної людини — дружини, матусі, бабусі та прабабусі — Раїси Пилипівни КУЦ

Душа спочила... відійшли турботи, покинув біль, тривога відлягла, нема куди спішить, нема роботи, а ти ж без неї й миті не могла. Була ти дуже гарна, енергійна, за все життя спочинку не знала, відпочивай, вповай на Божу милість, низький уклін тобі від нас і вічна пам’ять. Нехай свята земля береже твій сон, а Господь дарує Царство Небесне.

Вічно сумуючі: чоловік Володимир, син Олександр, дочка Ольга, зять Віктор, невістка Ольга; онуки: Оксана, Володимир, Михайло, Назарій, Арсеній, Максимко; правнуки: Христинка та Микитка

12 грудня — 9 днів, як пішов з життя люблячий чоловік, тато, дідусь — Петро Іванович ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ

15.05.1951-04.12.2017 р.

Душа спочила... відійшли турботи, покинув біль, тривога відлягла, нема куди спішить — нема роботи, а ти ж без неї й миті не міг. Був ти дуже гарний, енергійний, за все життя спочину не знав,так щиро обробляв землю рідну. Минуло все... полинув у вічність, не повернеться повсякденна суєта, відпочивай, вповай на Божу милість. Хто забув його, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти та онуки

14.12.2017 минає 2 роки, як обірвалося життя коханої дружини, люблячої мами, турботливої бабусі — Лілії Петрівни НОВОХАТЬКО

Тяжка хвороба забрала твоє здоров’я, а безжальна смерть вирвала з життя. Ти вже ніколи не повернешся до рідної домівки, не переступиш свій поріг, не зустрінеш нас усмішкою чи порадою. Зі слізьми на очах низько схиляємо голови над Твоєю могилою. Спи спокійно. Пам’ять про Тебе навіки залишиться в наших серцях. Нехай земля буде Тобі лебединим пухом, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Люблячі чоловік, доньки, онуки, зять

15 грудня минає 40 днів, як передчасно обірвалося життя Ольги Іванівни ОПАНАСЮК,

людини світлої душі, щирої вдачі та з добрим серцем, педагога-вихователя СШ №4, яка віддала своє життя діткам. Ольга Іванівна житиме у світлій пам’яті своїх вихованців завжди.

Поділяємо біль від тяжкої втрати з родиною та педагогічним колективом.

У скорботі випускники, учні та їх батьки

14 грудня — 7 днів, як пішов з життя коханий чоловік, люблячий батько, чудовий дідусь — Петро Петрович ЄНЖИЄВСЬКИЙ із с.Сусли

Ми пам’ятаємо тебе, татусю, тільки найкращими спогадами. Гордимося, що у нас був та залишається у пам’яті такий чоловік, батько й дідусь. Царство Небесне. Вічна пам’ять.

Дружина, діти, онук