Було це давно, але порівняно недавно. 19 грудня 1998 року у Новограді-Волинському почала діяти мережа стільникового (сотового) зв’язку. Ця подія стала на той час досить резонансною, адже про стільниковий зв’язок люди знали лише із розповідей та засобів масової інформації.
Пам’ятаю, як, перебуваючи у робочому відрядженні у Фінляндії, члени нашої делегації дивувались з того, що практично всі фіни — від школярів і до пенсіонерів — у повній мірі користувалися таким видом комунікації. А тому, повернувшись додому, влада нашого міста й розпочала вирішення цієї проблеми, адже на той час в Україні, головним чином у великих містах, обласних центрах уже були такі центри принципово нового спілкування.
Вийшли на керівництво житомирської комерційної фірми (тодішній директор Малиновський Віктор Юрійович), яка, враховуючи наші гарантії щодо повного сприяння, влітку 1998 року розпочала монтаж відповідної апаратури. Вона вперше була розміщена на найвищій точці — телевізійній вежі біля стадіону. Згадується наша наполеглива інформаційно-організаційна робота, в т.ч. — щодо залучення бажаючих городян та сельчан (зрозуміло, найближчих населених пунктів), формування відповідних реєстрів та грошових накопичень для придбання мобільних апаратів, перших внесків тощо. Процес цей був доволі активним, швидким, інтригуюче-цікавим.
А офіційне відкриття — пуск, перший дзвінок, вітання — відбулися на широкому зібранні господарського і громадського активу, працівників органів влади, ЗМІ у великій залі міської та районної рад. Там і було презентовано систему мобільного зв’язку УМЗ (UMC). А уже далі — через низку років — в Україні і Новограді-Волинському з’явилися Київстар, Лайф та інші мережі.
Ось таким чином непомітно минуло 19 років. Сьогодні ми запитуємо: як же ми жили в ті часи без таких зручностей? Це вже забуто, але ж було! І дійсно, шановні земляки, аналогічні здобутки раніше чи пізніше будуть досягнені і в інших сферах нашого життя. Працюймо!