Роман Альбертович (імена в матеріалі змінено) зранку відчув себе недобре. Поскаржився дружині:
— Щось мені, Іринко, зле. Знову суглоби закрутило… Аж нестерпно.
— Ти ж кілька днів тому масажні процедури пройшов. Призначені лікарем! — здивовано мовила дружина. — Казав, що попустило.
— Та попустило. А це знову почалося. Мабуть, недомасажували лікарі.
Ірина Едуардівна на те зауважила:
— Ти гадаєш, що в передноворічні свята тобі робитимуть масаж? Та й направлення потрібно взяти.
— За це не турбуйся, золотко, — поспішливо відказав Роман Альбертович. — Терапевт — своя людина. Зрештою, Новий рік на носі, а в мене спина… І ялинку треба ставити.
— А я що тобі — забороняю? Коли схопило, — треба щось робити.
— Важко йти туди.
— То що, може, додому запросиш масажистку?
— Я не проти.
— Немає куди грошей дівати!
— О-ой! Ой!
— Та не стогни!
— Та болить же.
— Коротше, роби, як знаєш.

— Алло! Масажний центр?
— Вас турбує Роман Альбертович Пишний.
На тому боці зв’язку одразу запитали:
— Ви бажаєте скористатися нашими послугами?
— Звичайно. Мені б…
Романа Альбертовича перебили:
— Ваші смаки, уподобання? Який ви хочете масаж: звичайний чи, кгм, сексуальний?
— Я… я… — чомусь розгубився Роман Альбертович.
А жіночий голос на зв’язку завчено торочив:
— Яка масть і комплекція масажистки вам найбільше до вподоби? Який час? До речі, якщо ви не обізнані в нашому… Одне слово, в процесі надання наших послуг можливі додаткові витрати.
— Я це знаю, — вже дратівливо кинув Роман Альбертович. — І не варто мене втомлювати вашими послугами! Я їх добре знаю. Тим більше, я значуся в списках постійних клієнтів.
— Так це ж супер!
— Могли би подивитися дані на комп’ютері.
— Вибачте, але…
— Покличте, будь ласка, Анжелу Григорівну.
— А! Хі-хі! Так би зразу! А то все здалеку...
— А ви зблизька…
— Не ображайте даму!
— Та вибачте.
— До речі, Анжела буде завтра. З дев’ятої ранку.
— Дякую! А то я турбуюся. Її мобільний не відповідає.
— З нею таке трапляється.

Вона прийшла рівно о дев’ятій ранку.
Двері відчинив Роман Альбертович.
— Анжелочко, чому не відповідаєш на дзвінки?
Молода білява масажистка винувато відказала:
— Батарея сіла. Твоя де?
— На роботу пішла.
— З наступаючим тебе!
— І тебе також! — Анжела кокетливо звела очі. — То що, масаж?
— Звичайно, моє золотко! Може, каву?
— Потім.
— Гаразд. Ходімо до кімнати.
Анжела раптом захвилювалася:
— Твоя точно не нагряне раніше?
— Та не хвилюйся.
Анжелині тоненькі пальчики ніжно торкалися спини Романа Альбертовича. Почалося з легенького розтирання тіла. Потім Роман Альбертович ліг на спину і різко притулив масажистку до своїх грудей. Гаряче поцілував Анжелу в її рум’яні уста.
— Який ти гарячий! — прошепотіла молода жінка.
— Як завжди! — промуркотів Роман Альбертович, даючи волю рукам.
Почався інший масаж…

Ірина Едуардівна давно відчувала, що з тими масажами відбувається щось нечисте. І цього дня навмисне відпросилася з роботи. Своїм ключем відкрила вхідні двері і ввійшла до квартири. І відразу почула відверті зітхання. Обережно зазирнула до кімнати.
— Так і є — кувиркаються! — верескнула Ірина Едуардівна і кинулася на кухню!
Коханці миттю посхоплювалися з ліжка. Роман Альбертович поспіхом почав натягати на себе штани. Анжела — легеньке, в червоний горошок, плаття.
— Куди втікати? — недоречно бовкнула масажистка.
— Як куди?! В двері! — нервово сказав Роман Альбертович, застібаючи гудзики на штанях.
«Втекти» Анжелі не пощастило. Уже в порозі Ірина Едуардівна чавунною сковорідкою гепнула «масажистку» по голові. Анжела простяглася в проході.
— Ти що, її вбила? — вирячився Роман Альбертович.
— Не знаю, — злякано відказала Ірина Едуардівна і зі сковорідкою двинула на чоловіка.
Роман Альбертович замкнувся в кімнаті. А відтак поспішливо викликав поліцію і швидку допомогу.
«Масажистка» зі струсом мозку потрапила в лікарню. А на Ірину Едуардівну завели справу. Однак це їй не завадило подати заяву на розлучення.