www.zvyagel.com.ua







Праздники Украины

free counters
Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
Сайт Свято-Троицкого кафедрального собора г.Новограда-Волынского Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


Поминання 5/2018

02 Лютого 2018 | Оприлюднив: | 413 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

4 лютого минає 9 днів, як перестало битися серденько найкращої мами, найкращої дружини, найкращої бабусі — Валентини Володимирівни ШОСТАК

Здається нам, що Ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Пішла, рідненька, в майбуття, Тобі не буде забуття.
Любимо, цілуємо, дякуємо Тобі за все.
Пухом земля! Царство Небесне.

Сумуючі діти, чоловік, внуки, зять, невістка

1 лютого минуло 10 років, як пішов із життя Василь Кирилович ЛАВРЕНЧУК

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Лебединим пухом Тобі земля і Царство Небесне.

Сумуючі дружина, діти, онуки

2 февраля — 5 лет со дня смерти Людмилы Леонидовны КОВАЛЬСКОЙ

Ты ушла в светлую вечность, ушла от нас ты в мир иной, оставив память о себе, любовь и боль утраты. Господь призвал тебя к себе, оставив нам печаль и слёзы. На небе царствовать тебе, а нам — носить к могиле розы. Земля тебе пухом, а душе — вечный покой. Всегда помним, скорбим.

Муж, дети, внуки, близкие

6 лютого минає 4 роки, як немає з нами Поліни Іванівни КРАВЧУК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки

30 січня на 92 році пішла з життя люба матуся, кохана дружина, турботлива бабуся, людина з великою душею, добротою та чуйністю — Марія Олександрівна КАРПОВА

Вона назавжди залишиться світлим променем тепла та любові в наших серцях та пам’яті.
Вічний спокій твоїй душі та Царство Небесне.

Рідні

Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом

4 лютого — річниця світлої пам’яті Миколи МАЙНЕКИ

Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю, і огортає тихим смутком все навколо. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки — людина добра і проста. Хотілось довго пожити тобі для дітей і своєї сім’ї, та смерть не спинилась — прийшла і навіки забрала тебе в небуття. Душа спочила, відійшли турботи, покинув біль, тривога відлягла, нема куди спішить — нема роботи, а ти ж без неї і на мить не міг. Хай наші теплі спогади про тебе, рідненький, приймуться Всевишнім, як слова щирої молитви за твою душу у вічнім Царстві Небесному.

Сумуючі дружина, син та дочка

4 лютого — річниця світлої пам’яті Миколи Анатолійовича МАЙНЕКИ

Вже рік лежиш Ти в домовині, вже рік, як Ти пішов з життя, а я ж бо плачу і понині, бо втратила своє дитя. Свого найстаршого синочка, свою розраду і печаль, і через рік несу віночка, а в серці — чорний-чорний жаль. Жалкую, що вже не побачиш того, чого Ти так хотів: красуню-дочку в білім платті і не приймеш за стіл сватів, синочку Ти не допоможеш, йому без Тебе біль пече. По-батьківськи не пожалієш, і не підставиш вже плече. Нічого цього вже не буде, бо Ти пішов у небуття. Любив Ти все несамовито, ну а найбільш любив — життя. Ти жив, неначе, як в останнє, і кожен день свій цінував, робив усе, що тільки можна, часу дарма не марнував. Ти, ніби знав, що дуже скоро усе покинеш і підеш у світ, де вже немає горя, у світ, де вже немає меж. А я весь рік цей тихо плачу, і серце рветься та болить, вже не побачу, не побачу свого синочка хоч на мить. Хоча б разочок ще побачить, спитать: «Чи добре там Тобі?» Та все мовчить, а я все плачу, живучи в сумі і в журбі...

У вічній скорботі мама, сестра з сім’єю, хрещені, рідні та друзі

2 лютого — 10 років, як після тяжкої хвороби пішов в інший світ Юрій Миколайович КУЧЕРЯВИЙ

Пішов ти в небуття, лишив нам біль розлуки. Звідтіль уже немає вороття!!! А ти туди ішов через пекельні муки, закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснув ти вічним сном навіки — людина мирна, добра і проста. Прости нас, рідний! Любили всі тебе, але, як завжди у житті, свою любов показувать не вміли, не бачили, що за твоїм плечем стоїть жорстоке, чорне лихо. Але знай, скільки часу не мине, ти в наших душах завжди з нами. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Твоя дружина і вся родина

2 февраля — 3 года, как перестало биться сердце Галины Владимировны ПОДЗАРЕЙ

Ты была для нас надеждой и опорой, ясным солнышком, любимой и любящей женой, и самой лучшей мамой и бабушкой.
Царство Небесное и вечный покой твоей светлой душе.
Помним, любим, скорбим.

Вечно скорбящие муж, дети, внуки

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , ,