10 лютого минає 40 днів, як пішов з життя дорогий нам Татусь, дідусь та люблячий чоловік — Анатолій Ілліч МИКИТЮК із с.В.Молодьків

Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю. І огортає тихим смутком все навколо. Рідненький, ми сумуєм за тобою. Не вистачає усмішки, і слова, і погляду ласкавого й простого. Великий слід у житті Ти залишив, і скільки всім добра зробив. Любив життя, любив людей, прожив Ти для онуків і дітей. Пішов достойно в майбуття, Тобі не буде забуття. А поки пам’ять житиме в віках, — живим Ти будеш і у серцях. Лебединим пухом тобі земля і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

13 лютого минає рік, як пішла з життя найдорожча у світі мама, бабуся — Софія Євтухіївна КОВАЛЬЧУК з с.Гірки

Перестало битися Твоє добре, турботливе серце, у котрому вистачало тепла для всіх, Мамо. Ти так несподівано нас покинула, залишивши у розпачі. Дім став пусткою, а життя втратило свої барви без Тебе. Забути неможливо, повернути також ту ласку, доброту, гостинність, мудрість, властиві Тобі, наша рідненька, безмежну любов Твою до дітей та внуків, правнуків. Немає таких слів, щоб висловити нашу печаль. Ти завжди будеш поряд із нами. Ми безсилі щось змінити, але знаємо і віримо, що Ти усміхнена завжди поруч із нами — порадниця наша, наша мамо. Поминаємо тебе усією родиною. Спи спокійно, наша дорога. Лебединим пухом хай буде Тобі земля і Царство Небесне.

Вічно сумуючі син, дочки, зяті, внуки, правнуки

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть...

11 лютого минає 5 років, як пішла у вічність Марія Максимівна ГНІТЕЦЬКА

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити, лишився біль, печаль одна.

Вічно сумуючі чоловік, дочка, внуки та всі рідні

13 лютого минає рік, як пішла з життя Валентина Савівна ГРУЗДЮК

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на життєвій дорозі. Пішовши в інший світ, Ти залишила по собі добру пам’ять. Тепла Твого серця і душі вистачало для нас усіх. Ми не можемо повірити в те, що навіки перестало битися Твоє турботливе серце. Пам’ять про Тебе — чиста і світла — назавжди залишиться в наших серцях. Нехай Господь пошле Тобі Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто знав її, — згадайте, пом’яніть.

Рідні

8 февраля — 40 дней, как ушла из жизни Инна Александровна ЗМИЕВСКАЯ

Как рано ты ушла, родная, оставив нам печаль и боль. Словами не высказать, слезами не выплакать наше горе. Ты — всегда в наших сердцах.

Родные

6 лютого — 15 років, як пішла з життя найдорожча мама, бабуся — Ніна Василівна ГОРДІЙЧУК

Ні, неправда! Мама не вмирає, лише поруч бути перестає. Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, — була найкраща в світі жінка й мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Рідні

Минуло 40 днів, як перестало битися серце Вікторії Августинівни РОМАНЧУК

Не може душа з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Ти для нас любимою, справедливою, чуйною хазяйкою була. Хай тебе ангел охороняє, спасає і в Господнє Царство проведе. Вічна пам’ять, вічний покій, дорога Вікторія. Сумуємо, пам’ятаємо.

Чоловік, діти, внуки, правнуки і всі рідні

12 лютого минає 40 днів, як пішла з життя любляча мати, турботлива свекруха, добра бабуся, ветеран освіти — Галина Лук’янівна ФІЛІНА

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Вічного життя тобі у Царстві Небеснім і спокою душі.

Сумуючі сини, невістки, онуки

9 лютого — 2 роки, як немає з нами нашої дорогої сестри — Галини Григорівни КОРНІЙЧУК

Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство тобі Небесне, рідненька.

Сумуючі сестри з сім’ями

10 лютого — 40 днів, як немає з нами Олександра Петровича ПЕЛЕШКА

У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Нам тебе так не вистачає. Дуже тяжко змиритися з втратою рідної людини. Ми дуже за тобою сумуємо. Завжди будемо тебе пам’ятати, любити. Спи спокійно, Царство Небесне, нехай земля тобі буде пухом.

Вічно сумуючі дружина, діти та рідні

7 лютого минуло 4 роки, як перестало битися сердечко у дорогого, люблячого синочка, братика, внука — Івана Олександровича БОЙЧУКА з села Перемога

Закотилось у вічність життя. Ніби сонце сховалось за обрій. Не чути голосу рідного, не видно добрих, милих, рідних оченят. Навіщо доля була така жорстока — так рано ти пішов від нас. Серця плачуть від болю, кричать: «Рідний наш, повертайся додому!» Не стихає печаль ні на мить, залишаючи вічну утому. Тебе ніколи не забудем, завжди ти в наших серцях. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Усі, хто знав та пам’ятає, — пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

Вічно сумуючі мама, тато, сестричка Анна, братик Сергій та всі рідні

9 лютого — 5 років світлої пам’яті Тетяни Григорівни ЯКУЩЕНКО

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Низький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

Сестри Валя з сім’єю, Люда, подруга Анжела