18 березня — річниця світлої пам’яті Надії ГАРБОВСЬКОЇ

Перестало битися Твоє добре, турботливе серце, у котрому вистачало тепла для всіх. Ти пішла з життя, залишивши нас у розпачі. Дім став пусткою, а життя втратило свої барви без Тебе. Немає таких слів, щоб висловити нашу печаль. Скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд із нами. Спи спокійно, наша дорога. Лебединим пухом хай буде Тобі земля і Царство Небесне. Завжди будемо пам’ятати.

Сумуючі друзі с.Миколаївка

Пішов від нас у кращий світ…

Світ, де тіло своєю неміччю не пригнічує душу.

А душа цієї людини була набагато ширшою і здоровішою за його понівечене боротьбою з невиліковним недугом тіло.

8 березня викладацький та студентський колектив КВНЗ «Новоград-Волинський медичний коледж» Житомирської обласної ради зазнав непоправної втрати — передчасної смерті викладача стоматологічних хвороб — Сергія Миколайовича Малого

Ті, хто знав його особисто, підтвердять, це була людина рідкісної чуйності та делікатності у стосунках із близькими, колегами, друзями, студентами. Завжди доброзичливий, усміхнений, щирий та відвертий у спілкуванні. Людина, яка здатна була, лишень почувши чиєсь зітхання, прийти на допомогу й зробити все, що було в її силах.

Людина надзвичайно шляхетна, водночас непохитних моральних та професійних принципів.

Протягом багатьох років життя Сергія Миколайовича було нерозривно пов’язане з медициною.

Народився у Новограді-Волинському 1965 року. Закінчив Львівський державний медичний інститут, за фахом — лікар-стоматолог, працював завідуючим стоматологічним кабінетом військового шпиталю. З 2013 року — викладач стоматологічних хвороб Новоград-Волинського медичного коледжу. Капітан медичної служби, начальник медичного пункту військової частини В 2254.

З 15 січня 2015 року Сергій Миколайович брав участь у військових подіях на Сході України. Перебував у зоні бойових дій АТО на території селищ Волноваха, Гранітне, Новодмитрівка та ін. Донецької області. Виявив мужність та героїзм. Неодноразово проводив евакуацію поранених у бойових умовах та надавав першу медичну допомогу на передній лінії зіткнення.

У ці скорботні дні висловлюємо щирі співчуття та подяку рідним за Людину, дорога якої могла би бути набагато довшою, попри те, він пройшов її з великою гідністю!

Сергій Миколайович живе і житиме у наших душах як ідеал доброти, компетентності, відданості справі, як особистість, котру можна лише недооцінити, а переоцінити — просто неможливо.

Вічна пам’ять справжньому лікарю, викладачу, колезі, патріоту і просто хорошій Людині!

15 березня минуло 4 роки, як перестало битися серце і пішла у вічність наша люба мама, бабуся і прабабуся — Єфросинія Самойлівна КОЛЕСНИК із с.Стара-Гута

Ви вже ніколи не повернетесь до рідної домівки, не переступите свій поріг, не зустрінете нас лагідною усмішкою. Зі слізьми на очах низько схиляємо голови над Вашою могилою. Пам’ять про Вас навіки залишиться в наших серцях. Нехай земля буде Вам лебединим пухом, в душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Вічно сумуючі діти, онуки, правнуки і рідні

16 березня минуло 12 років, як не стало дорогої людини — Івана Федоровича ГРИЦЕНКА

Якби ти міг ще довго жити, — було б світліше на землі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі рідні

13 березня минуло 9 років, як не стало з нами нашого люблячого чоловіка, батька, дідуся — Віктора Михайловича ЗАРУЦЬКОГО

Кажуть, Бог забирає найкращих. Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як Тебе немає з нами, як відлетів Ти у далі неземні, залишивши нам на згадку спогади та смуток. Не стирається рана в наших душах. Ти був для нас опорою, порадником, гарним батьком та найкращим дідусем. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Спасибі Тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Скільки б не минуло часу, ти завжди будеш поряд із нами, і пам’ять про Тебе ніколи не згасне у наших серцях. Хай над Твоєю могилою співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози, пам’ять про Тебе. Хай земля буде Тобі лебединим пухом. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, діти та онуки

19 березня — 9 днів світлої пам’яті дорогої нам людини — Івана Васильовича ШПИЧАКА

Як сумно без Тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Ти був найдобрішою Людиною, опорою, порадником, люблячим чоловіком, найкращим батьком та дідусем. Спасибі Тобі за все... Пробач, що не змогли Тебе спасти... Царство Небесне та вічний спокій Твоїй душі.

У глибокій скорботі дружина, діти, внуки, правнучок, рідні

13 березня минуло 9 днів світлої пам’яті Володимира Олександровича ЛУКАЩУКА

Прожив ти дуже мало, життя пізнати ти не встиг, трагічним став весняний день, коли тебе не стало. Розпорядилась доля так — життя твоє забрала, рану душі і серця біль для нас усіх завдала. Пробач нас. Вічна пам’ять. Царство Небесне, Братику, Син, Батько. Пам’ятаємо. Сумуємо.

Мама, сестри, брат, син та друзі

10 березня минуло 40 днів, як немає з нами Надії Павлівни КОВАЛЬОВОЇ

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Сумуючі діти, внуки, брат

17 березня минає 30 днів, як пішла від нас прекрасна, добра, чуйна Людина — Олена Йосипівна ГАРЛІНСЬКА,

а 25 березня Ви б святкували свій День народження, мамо... 30 днів без Вас, без Ваших вічно молодих очей та чарівної посмішки, а здається, — вічність. Сумуємо, завжди будемо любити та пам’ятати. Царство Небесне та вічний спокій Вашій душі.

У вічній скорботі діти, онуки

15 марта — год, как ушёл в вечность любящий сын, заботливый отец, надёжный друг — Владимир Александрович ГРАЧЁВ

06.06.1972-15.03.2017 р.

Царствие тебе Небесное и вечный покой.

Вечно скорбящие мама, дочь и все родные