Подвійне громадянство — прихована загроза цілісності країни

Питання подвійного громадянства в Україні часто стає предметом дискусій. Притому, що українське законодавство не припускає наявності у громадян країни громадянства іншої держави, поряд із цим — не передбачає і відповідальності за його наявність. Проте, якщо більше заглибитися в цей процес, то на поверхню випливуть деталі, які негативно впливають на безпеку нашої країни і, в першу чергу, можуть загрожувати цілісності нашої держави.
В умовах напружених стосунків з нашим сусідом — Російською Федерацією, буде правильним розглянути діяльність її лідерів у цьому напрямку, що і призвело до ситуації, яка відбувається на Сході України, і до того, що сталось із Кримом.
Лідери Російської Федерації протягом довгих років готували платформу для дестабілізації ситуації в країні і почали з того, що проводили агітаційну політику в Південно-Східному регіоні України щодо можливості отримати паспорт громадянина РФ.
Безумовно, жителі Донецької, Луганської областей та АР Крим охоче користувались цією можливістю, оскільки роками їздили працювати на територію РФ, а наявність російського паспорта забезпечувала їм, скажімо, безперешкодне та довготривале там перебування. У результаті, самі того не усвідомлюючи, вони стали інструментом у руках чиновників РФ, які використовували останніх із метою виправдання своїх агресивних дій на цих територіях, стверджуючи, що, нібито, «нашим громадянам загрожує небезпека, і ми не вправі їх кинути!».
Ось таким от чином добропорядний громадянин України, який, живучи законослухняним життям, у результаті, на перший погляд, невинним вчинком сприяв Росії виправдати свою агресію в Україні.
Схожа ситуація відбувається і з іншими країнами, які мають спільний кордон з Україною. Так, влада Угорщини без будь-яких сумнівів видає свої паспорти мешканцям Закарпатської області. Ні для кого не секрет, що багато наших громадян, які є етнічними поляками, охоче отримують т.з. «карту поляка», що дає їм значні переваги під час перебування у Польщі (навчання, працевлаштування тощо). Однак рідко хто з них замислюється, що згодом представники іноземних країн можуть вимагати певної компенсації (і далеко не матеріальної) за надані сьогодні з їх боку пільги.
Результатом вищесказаного повинно стати розуміння нами того, що іноді бажання мати подвійне громадянство несе в собі, хоч і «приховану», але загрозу цілісності нашої країни.
І.ДОВГАЛЬ