Норвегія — хоч і країна з північним кліматом, але тут успішно навчилися ефективно використовувати енергію, дбаючи про довкілля. Найдешевша у Європі енергія — тут, сміттєпереробні заводи — на кожному кроці, переробляється 95% відходів. Більше того, норвежці купують сміття в Англії, щоб додатково отримувати електричну, теплову енергії та біогаз для опалення житла та пальне для транспорту. Про надзвичайно чисте довкілля говорить факт: на території Норвегії живуть понад 200 видів птахів, чим не може похвалитися жодна інша країна. Захоплюючі враження від відвідин прогресивної скандинавської країни привезла українська делегація, у складі якої побувала секретар міської ради Олена Пономаренко.
Поїздка відбулася у рамках проекту польсько-норвезької допомоги з покращання енергоефективності в Україні. З 5 по 9 березня участь у ній взяли представники з 18 наших регіонів, які переконалися, що енергоефективність по-українськи — це заміна вікон і дверей, утеплення будинків, а по-норвезьки — радикально інша стратегія, що полягає у тотальному зменшенні викидів у атмосферу. Для цього залучають нові види енергії та активні державні інвестиції.
У великих містах створюють маленькі — щоб мешканці максимально були забезпечені інфраструктурою. Перехід на електромобілі (3% громадян вже використовують), а до 2050 року норвежці планують повністю замінити свій автомобільний транспорт. Держава для заохочення скасувала усі податки для покупців електромобілів та активно будує підзарядні станції для них, аби максимально мінімізувати шкідливі викиди в атмосферу.
Норвежці не розуміють, що таке утеплювати будинки «постфактум», як роблять українці, передбачаючи це на стадії будівництва. Будинки — лише дерев’яні, екологічно чисті, склопакети, двері — теж. На цьому тлі українці, як кажуть, вчергове вирізнилися недолугістю, радіючи заміні на пластик вікон і дверей, у тому числі — у закладах освіти та медицини (!), що провідні європейські країни вважають шкідливим для здоров’я.
Наша делегація відвідала заводи з утилізації та переробки відходів, що виробляють енергію та біогаз в Осло та інших містах, центр оптового продажу енергії. Норвегія є найбільшим експортером газу і нафти, а у себе використовує ці ресурси за остаточним принципом. Електроенергетика в Норвегії — у державній власності і коштує, як в Україні, при середній зарплаті там 5 тисяч євро.
Здебільшого користуються громадським транспортом, навіть для «показухи» не змінюють принципи. Нашим чиновникам довелося їздити на автобусах (які заправляють біогазом), ще й добиратися пішки по 40 хвилин. Олена Пономаренко пригадала враження з відвідин біогазового заводу на Рівненщині, де працівникам доводиться працювати у респіраторах та сморіді, а в Осло — кольорові мішки зі сміттям (залежно від типу відходів) рухаються по конвеєру, що сортує їх без допомоги людей. Спеціальні датчики розпізнають колір і, навіть, розірвані пакети.
За рік на одному лише заводі в Осло переробляється понад 100 тонн сміття, теплова енергія забезпечує опаленням понад 30 тисяч осель! Отриманий біогаз (з харчових відходів і нечистот) використовується для заправки автобусів. Навіть шлак, що залишається у процесі переробки, використовується норвежцями для будівництва доріг. Пластик і поліетилен купують у них німці, теж переробляючи їх на продукцію.
За переробку сміття норвеж­ці щомісяця сплачують 100 крон (350 грн.), а дітей змалку навчають сортувати сміття, встановивши спеціальні урни у дитсадках і школах.
Питання про зарплати тут вважають некоректним, середня зарплата медиків — 5 тисяч євро. 57% ВВП уряд Норвегії спрямовує саме на заробітну плату, а бургомістри (мери) не знають, як формується державний бюджет (цим займаються фінансисти) і хто працює у парламенті.
5 євро коштує разовий проїзд у метро (більше — дешевше), 2,5 євро — кава, пляшка пива — 300 грн., піца — майже 2 тисячі. На наші гроші — жах, для забезпечених норвежців — норма.
Вразили наших чиновників і лічильники, які у режимі «wi-fi» зчитують кількість спожитої енергії та нараховують оплату, і «зелені будівлі» з екологічно чистої сировини, що мають нульовий рівень викидів в атмосферу, і відсутність захисних турнікетів у метро для затримки «зайців» через високу моральну свідомість мешканців. Вразили скляні двері у школах, щоб за процесом навчання міг спостерігати кожен бажаючий, і те, що батьки купують учням лише портфелі і спортивні костюми, усе інше — фінансує держава, і безкоштовні для відвідувачів кава і чай у муніципалітетах, і ошатні будинки приватного сектору у білих тонах із низенькими парканчиками, які можна переступити, і мешканці, які у 80 років є активними та енергійними (на пенсію йдуть — у 68). Секретом здоров’я тут вважають чисте довкілля і чисту воду, яка, до речі, подається у будинки безкоштовно. Існує, навіть, урядова програма «Вода — це здоров’я», у рамках якої сплачують лише за підігрів води.
Після відвідин Польщі можна зробити висновок, що українці житимуть так років через 50, а щодо рівня життя норвежців — 50 треба помножити на декілька українських поколінь. «Треба змінювати законодавство і відповідальність. Є потенціал у людях, але немає потрібних змін у законодавстві», — резюмувала Олена Пономаренко.
Що за таких умов можна впровадити у Новограді, — хіба що, сортувальні контейнери у бюджетних установах. Глобальні зміни нам даються вкрай важко. Будівництво біогазового заводу на базі очисних споруд зупинилося на етапі обговорення з депутатами та інвестором. Ініціативи міського голови, який привів у Новоград інвестора, виявилося замало. Тож, депутатам варто повернутися до питання, як посприяти будівництву заводу. Бо такий завод у Норвегії, згадайте, опалює 30 тисяч квартир і 120 одиниць громадського транспорту. А нам слабо?