Наближався час закриття магазину, а в морозильній камері лишалася ще одна нереалізована качина тушка. Кожен з покупців, що заходив до магазину протягом дня, бракував тушку за її не зовсім товарний вигляд.
Реалізатор втратив усі надії і вже йшов зачиняти двері, коли до магазину, захекуючись, вбігла жінка і ще з порогу так швидко питає:
— Ви вже, мабуть, зачиняєтеся?
— Так, а що ви хотіли?
— Мені б — качину тушку, якщо є.
— Знайдемо, — відповів той.
Вийняв тушку з морозильної камери, трохи розтягнув її за стегенця, щоб здавалася більшою.
— Така підійде? — питає.
Подивилася жінка:
— А більшої немає?
— Знайдемо, — відповів чоловік, швидко опускаючи тушку в камеру, і через мить виймає цю ж саму…
— А така?
— Підійде, — відповідає жінка, — а знаєте, я візьму обидві.
Такого реалізатор не очікував, йому, наче мову відібрало. Він розгублено дивився на жінку з широко розкритим ротом, великими очима і мовчав.
— Що з вами? — питає жінка.
— У мене більше нема, — почервонівши, відповів продавець.
Вона все зрозуміла…
— Тоді їжте свою качку самі, — і пішла.