Найбільші футбольні успіхи в новітній історії Новограда пов’язані з ФК «Звягель-750». Створений у 2007 році Василем Гордійчуком, клуб за чотири роки пройшов шлях до обласного чемпіонства, володаря суперкубку області, став віце-чемпіоном України серед аматорських команд. Очолювана Василем Васильовичем Новоград-Волинська районно-міська федерація футболу в 2017 році була визнана кращою місцевою федерацією в Житомирській області. Про це і не тільки — наша наступна розмова напередодні старту нового сезону з одним із найактивніших футбольних функціонерів Житомирщини Василем ГОРДІЙЧУКОМ.
— Визнання Новоград-Волинської районно-міської федерації футболу кращою в Житомирській області за підсумками 2017 року приємне і для мене особисто, і для тих, хто вболіває за футбол, хто грає, хто організовує і супроводжує футбольні події.
Наша федерація була створена у 2015 році за ініціативи керівництва району — голови РДА В.В.Михнюка і голови районної ради Д.В.Рудницького. Проаналізувавши життя нашої країни в період анексії Криму, військових дій на Сході України, вони відчули, що для нас, українців, важливо згуртовуватися. А футбол — гра мільйонів — є чудовим об’єднуючим фактором.
Згадаймо, що в числі перших добровольців, котрі вирушили на Схід, були футбольні ультрас. Вболівальники довели, що вони — велика футбольна сім’я, патріоти, здатні перемагати.
Перебуваючи на посаді першого заступника голови обласної федерації футболу, я бачив проблеми міських і районних федерацій. Розумів, звідки повинен починатися масовий футбол.
Тож, у 2015 році ми грунтовно взялися за роботу. Були обрані органи футбольного правосуддя — контрольно-дисциплінарний і апеляційний комітети, адже дуже важливо, щоб вирішувалися всі конфліктні й суперечливі питання.
Апеляційний комітет очолив депутат районної ради, людина, яка надзвичайно любить футбол, — Ю.М.Гнітецький. До складу увійшли І.І.Грибенчиков, який має великий авторитет у місцевому футболі, та М.Ф.Кріпак, інвалід першої групи, який допомагає в розвитку цього спорту.
До складу КДК увійшли В.Г.Шапран (с.Слобода Романівська), С.М.Петришин (с.Ярунь), В.В.Оголь (с.Чижівка), Ю.С.Макарчук (с.Пилиповичі), В.М.Музичук (м.Новоград-Волинський).
Створили суддівський комітет (О.А.Завальнюк, Е.В.Супрун, І.І.Грибенчиков).
— Безпомилково можна стверджувати, що футбольний сезон на місцевому рівні триває цілий рік…
— Так, започатковано багато турнірів. Зокрема, присвячених пам’яті героїв АТО; ветеранський турнір, присвячений пам’яті В.Ф.Вознюка (людини, яка у свій час проявила талант для розвитку фізичної культури і спорту в районі); пам’яті Валентина Пашківського — футболіста й організатора, мецената, який трагічно загинув.
Є шкільні турніри «На приз шкіряний м’яч», «Даруймо радість дітям». Із початком весни проводимо кубок «Весна надій» (і відповідний малий кубок). Потім чемпіонат і першість. Восени — кубок «Звягельська осінь» і малий однойменний турнір. У 2017 році ці змагання логічно завершили розіграшем суперкубку. Третій рік поспіль, упродовж чотирьох місяців (із грудня по березень), проводимо футзальний турнір «Різдвяні дзвони». Його учасниками є 36 команд, розподілених на три ліги (по дві групи у кожній). Ігри відбуваються щотижня у спортивному залі промислово-економічного технікуму. По 12 матчів кожного ігрового дня.
До речі, цієї неділі (1 квітня) відбудеться три фінальних матчі: у Прем’єр-лізі — «Смолка» — «Маяк» (Новоград); у першій лізі — «Олімпік-2» (Ярунь) — «Металіст» (Чижівка); у другій лізі: «Корд» (поліція) — «Верес» (Колодянка). Місце проведення — спортивна зала промислово-економічного технікуму. Початок — об 11 годині.
У минулому сезоні чемпіоном у другій лізі стала команда «Енергія» (на базі РЕМ), у першій — «Скала» (Наталівка), у Прем’єр-лізі — «Нива» (Майстрів).
Володарем кубку «Весна надій» була «Рись» (лісгосп), переможцем малого кубку — «Нива-2» (Майстрів). У чемпіонатах Прем’єр-ліги й першої ліги кращими були «Нива» й «Землероб» (Дідовичі). Кубок «Звягельська осінь» здобула «Рись», а малий кубок — «Спарта» (Гульськ). У фіналі суперкубку «Нива» перемогла «Рись».
— Футбол, крім ентузіазму, потребує значних фінансових витрат. Хто найбільше допомагає?
— Відзначу, насамперед, системну й безкорисну фінансову допомогу нашого генерального спонсора й партнера футбольних заходів — СТОВ «Птахівник» (А.В.Мармалюк, В.Д.Гальчук). Вони в цьому плані є гарним прикладом для інших представників бізнесу.
Упродовж минулого сезону активніше долучилися два депутати обласної ради — С.А.Нусбаум і В.С.Мельник. Степан Нусбаум допоміг із ремонтом підлоги залу, а Віктор Мельник профінансував виготовлення величезного банеру, на якому вмістилися кращі футбольні фрагменти футбольної історії міста й району. Ці депутати мають значні можливості допомагати футболу і не нехтують цим. Зокрема, взялися реконструювати спортивну залу технікуму з метою створення глядацької зони. Як відомо, ні в місті, ні в районі немає спорткомплексів із місцями для глядачів.
Організація футболу повинна починатися з людей, в чиї обов’язки це входить, відповідно до їхніх посад. Потрібно створювати можливості для гри та вболівання. Якщо подивитися на проблеми, то слід починати з того, що узаконювати футбольні поля. Адже ні в місті, ні в районі (за винятком одного стадіону), футбольні поля не мають технічних паспортів, кадастрового номера.
За винятком Слободи Романівської і Лучиці (до речі, в цьому маленькому мальовничому селі минулого року відкрили футбольний стадіон), районні стадіони не обладнані навіть роздягальнями і вбиральнями. Сьогодні соромно казати, що на Поліссі ми не знаходимо можливості, щоб створити повноцінні умови для футболістів.
Багато залежить від сільських голів. Завжди ставлю в приклад Броницькогутянського голову В.О. Примака. Відзначу сільських голів (старост) сіл Ярунь, Дідовичі, Повчине, Жолобне, Піщів, Пилиповичі, Калинівка, Наталівка, Колодянка, Гульськ, Токарів, Великий Молодьків, Орепи, Броники, Чижівка, Лучиця, які допомагають в організації футбольного життя. Окремо — про Горбашу, де завжди на матчах — найкраще озвучення, медичний супровід, виступи художніх колективів, розіграш лотереї.
На жаль, є й такі сільські голови, яких я ніколи не бачив на іграх, сільради ухиляються від підготовки футбольних полів, перекладають на футболістів проблеми з екіпіровкою, лікуванням, транспортними витратами.
— Як провідний функціонер обласної федерації, як ви бачите розвиток місцевого футболу в цілому?
— Прикро, що часто вважається, ніби футбол — лише для самих футболістів. Ми повинні змінити відношення. Я мрію, щоб у місті й районі цей спорт розвивався динамічно. Щоб ставлення влади до футболу було відповідальне, і не було в цьому напрямку меж між містом і районом.
Ще декілька років тому я відчув, що у великих містах області чемпіонати міста й району повинні бути спільними. Новоград-Волинський тут є лідером, бо, за моєї ініціативи, об’єднано чемпіонати в один відкритий турнір. Для порівняння — у Житомирі, Бердичеві й Коростені немає міських чемпіонатів. Бо такі змагання потрібно проводити на базі районів. Я це пропагую в області, маю підтримку від голови федерації.
У районах збереглися хоча б території футбольних полів. А в місті, на прикладі Новограда, немає можливості грати на «Лубчиці», «Дружбі» тощо. Дякуючи активісту Роману Скибі, який реанімував стадіон у районі кар’єру, там успішно три роки проходять ігри.
На обласній конференції я взяв на себе відповідальність за розбудову міських і районних федерацій в області. Щоб інші досягли хоча б рівня Новоград-Волинської. Ми маємо свій офіс, все необхідне для висвітлення футбольних подій, понад 20 клубів оформили статус юридичної особи і внесені до Єдиного державного реєстру. А це дуже допомагає у співпраці з органами місцевого самоврядування.
— Яке Ваше бачення розвитку головної міської (чи міськрайонної) футбольної команди? Чи є шанси повернути хоча б частину успіху 2007-2010 років?
— У 2007-му я зумів створити велику футбольну родину, яка об’єднала і футболістів, і вболівальників, і спонсорів, і консультантів. Прикро, що в 2011 році знайшлися люди, котрі вплинули на мене, на гравців, і ми не змогли зберегти найбільше досягнення аматорського футболу Житомирської області — віце-чемпіона України. Тут програв уболівальник, який втратив радість бачити сучасний організований футбольний колектив.
Відтоді маємо змарновані роки: немає результатів ні на всеукраїнському, ні на обласному рівні. У життя команди втрутилися амбітні люди, які створили протистояння.
На жаль, таке протистояння є й тепер. Це — неправильно, коли вболівальники «Звягеля» радіють поразкам «Авангарду» й навпаки. У нас повинна бути одна футбольна сім’я зі спільним баченням і розвитком.
У минулому сезоні в обласних турнірах брали участь чотири команди з Новограда й одна — з Городниці. Але при цьому ми втратили вболівальника. Коли у 2010 році «Звягель-750» став чемпіоном області, міський стадіон збирав до трьох тисяч глядачів. А минулого року навіть дербі не зібрало більше трьох-чотирьох сотень.
На мою думку, від міста повинен бути один клуб у чемпіонаті області (можливо, одночасно — й у всеукраїнських аматорських турнірах) і один-два — у першості. Але головне, щоб не було поділу на табори. Щоб команди з першості виховували резерв для головної команди.
Я мрію повернути ФК «Звягель-750». Звісно, не вдасться знову залучити всіх наших легендарних футболістів, але клуб — як бренд. Можливо, навіть у цьому сезоні вдасться створити команду для участі в кубку аматорів. Я звернувся із пропозицією про об’єднання до керівництва «Звягеля» й «Авангарду», зауважив, що ні на які керівні посади не претендую. Лише, маючи досвід, можу допомогти. Адже я фінансово на своїх плечах чотири роки тримав команду. Тож, знаю ціну проблем. Від «Авангарду» відчувається рух назустріч, від «Звягеля» — поки що, ні.
Якщо ми створимо єдиний потужний клуб, то повернемо місту футбольну славу 2007-2010 років, а разом із тим — і вболівальників на трибуни.