Сніжану Супрун (імена в матеріалі змінено) затримали за підозрою у вбивстві свого коханця Олексія Поздняка. Мертвим того знайшли сусіди напередодні, вранці, у власному будинку.
Сніжана Супрун належала, як мовиться, до жінок бальзаківського віку. Зі слідчим вона була безцеремонною, поводилася то задирливо, а то з такою добротою, що хоч до серця прикладай. Певна річ, повідомлення про загибель її коханця спочатку жінку ошелешило, а вже через досить короткий час вона заспокоїлась і сказала поліцейському:
— Що ж, може, й заслужив. Не одна я у нього була. Я це знала. Але ставилася до цього спокійно.
— Чому?
— Він мене добре винагороджував.
— Зрозуміло.
— Одне шкода: втрачене непогане джерело доходу, — сказала з посмішкою, грайливо споглядаючи на слідчого.
Супрун сиділа на стільці перед слідчим Жуковським, закинувши ногу на ногу, і повільно затягувалась цигаркою, яку в нього «стрельнула». Подавши трошки вперед нижню губу, Супрун випускала в напрямку стелі невеличкі сизі хмарки тютюнового диму.
Сніжана мала темне волосся, стягнуте у хвостик на потилиці. Одягнена у білу блузку, світло-бірюзову міні-спідницю, яку, спокушаючи капітана, наманікюреними пальцями підтягувала все вище і вище, при цьому пускаючи бісики сіро-зеленими очима. Її поведінка разюче нагадувала епізод із фільму «Основний інстинкт», де головна героїня Кетрін Трамелл (Шерон Стоун) у ролі письменниці детективних романів так само поводила себе перед детективом Ніком Карреном (Майклом Дугласом).
Більше того, Сніжана Супрун була ще й доволі схожа на американську акторку. І обличчям, і формами. Очевидно, вона про це знала і цим користувалася.
Поведінка підозрюваної дратувала капітана Жуковського. Плутала хід думок. А разом із тим, чого гріха таїти, ця особа пробудила в ньому (як і в детектива Ніка Каррена) зрозумілі чоловічі інстинкти.
«Краса — страшна сила! — подумав капітан. — Ця кралечка, мабуть, не одного чолов’ягу звабила. І, певно, не один ловелас втрачав від неї голову».
— Сніжано Аркадіївно, — вивчаючи затриману, мовив Жуковський. — Ви — та людина, яка перебувала поряд із Олексієм Поздняком в останні хвилини його життя.
На обличчі жінки не сіпнулася жодна жилочка. Пустивши вгору чергову порцію цигаркового диму, Супрун досить спокійно запитала:
— Чому думаєте, що я саме «та», яка була останньою, хто…
— Свідки є, — дратівливо обірвав капітан Жуковський, цього разу втрачаючи свою професійну незворушність.
— Хм…
— Вас бачив найближчий сусід небіжчика, — поспішливо оперував фактами Жуковський, одночасно пильно стежачи за реакцією миловидної дамочки, яка видає з себе жінку легкої поведінки, і аж ніяк не жінку, яка скоїла страшний злочин. Та чи могла вона його скоїти? Такий залізний спокій, така чудова акторська гра… Навряд чи людина так могла би триматися після вбивства. Треба бути душогубцем із неабияким досвідом. Чи могла ця особа, зі своїми ніжними пальчиками… А втім, чого в житті не буває.
— Вас бачив найближчий сусід небіжчика, — повторив капітан. — Прізвище його — Слісарчук. Сергій Павлович. Його будинок знаходиться навпроти обійстя загиблого. Саме вас він бачив того пізнього вечора. Точніше,
о 22 годині. До речі, судмедекспертиза встановила, що саме в цей час і загинув Олексій Поздняк.
Але і після цього повідомлення лице затриманої лишалося незмінно спокійним. Лише за хвильку з іронічною посмішкою Супрун сказала:
— Невже ви гадаєте, що я, тендітна жінка, могла піти на вбивство?
— Але ви були там саме у той час, коли скоївся злочин.
— А може він трапився не о 22 годині, а, скажімо, о 22:20? Чи о 21:45?
Жуковський здивовано подивився на підозрювану. Вона мала рацію. Жодна експертиза не може встановити точний — до хвилини чи до секунди — час убивства або раптової смерті людини, коли при цьому не було свідків.
— А може ваш свідок взагалі помилився з часом?
Наступне зауваження молодички менше спантеличило слідчого Жуковського. Проводячи перше слідство, він декілька разів перепитував пенсіонера Слісарчука щодо часу, коли він бачив, як Сніжана Супрун покидає володіння Олексія Поздняка.

Сніжану Супрун відпустили додому, але з підпискою про невиїзд. Проте через кілька днів її знову викликали до слідчого.
— Чому ви нічого не сказали про Віталія Леонідовича Коротких, — з ледь помітною іронічною посмішкою поцікавився Жуковський.
— Саме того пізнього вечора я й пішла до нього.
— Знаю, — спокійно і якось загадково відказав слідчий. Відтак прямо додав: — Ви провели у нього ніч.
Супрун мовчки кивнула.
— Мені також відомо, — насмішкувато провадив Жуковський, — що ви зустрічалися одразу з двома чоловіками. Від Коротких ішли до Поздняка, від Поздняка — до Коротких. Хоча, можливо, є й інші чоловіки.
Цього дня Сніжана Супрун поводила себе сумирніше. Не курила. Не закидала ногу на ногу…
— Ви знаєте, — сказала приглушено, — мене вже втомили ці слідчі експерименти. Ніколи не думала…
— Я вас розумію, — відказав Жуковський. — Але, на жаль, такі порядки. — І чому ви, — підвищивши тон, вів далі капітан, — нічого не сказали про сварку між Поздняком і Коротких?

Це був дивний любовний трикутник. Поздняк знав, що Сніжана кохається із Коротких. Коротких також знав про інтимні стосунки Сніжани з Поздняком. Уся трійця неодноразово збиралася разом на квартирі то в одного, в другого коханця.
Напередодні трагедії зустрічалися в квартирі Коротких. Коли Сніжана пішла на кухню покурити, між чоловіками сталася суперечка. Справа в тому (чого раніше між ними не траплялося), обом коханцям одразу забажалося інтиму зі Сніжаною. Очевидно, через те, що цього дня жінка мала бездоганний вигляд: нове вбрання, нова зачіска… Одне слово, чоловіки перекинулися міцними словечками, посмикали одне одного за грудки, а потім сильний у плечах Поздняк заїхав кулаком у щелепу Коротких, при цьому сказавши тому, що Сніжану він взагалі більше ніколи не побачить…
— Так, сварка була. Через мене, — зізналася Супрун.
— А скажіть. — Жуковський пильно дивився на молоду жінку. — О котрій годині
12 березня ви прийшли до Віталія Коротких?
— Точно не скажу. Але десь близько 23…

Слідчому Жуковському потрібно було ще не один день, аби докопатися до істини. Чергові зустрічі, чергові опитування. І таки докопався. А історія банальна. Коротких знав, що 12 березня Сніжана перебуває в обіймах Поздняка. Але не це його вельми гризло. Він не зміг вибачити, що цей бугай так його принизив перед Сніжаною. Дочекавшись, доки вона пішла від Поздняка, Коротких (чолов’яга з кримінальним минулим) одразу подзвонив до того в квартиру. Господар подумав, що повернулася Сніжана, і без вагань відчинив двері. І тієї ж миті отримав удар ножем у самісіньке серце.

Жуковський із самого початку слідства відчував, що Сніжана Супрун непричетна до вбивства, і мусив діяти за всіма встановленими правилами.
Вона спочатку не повірила, що Поздняку вкоротив життя Коротких.
— Саме так, — пояснив капітан і тут таки додав: — Тепер підозра із вас знята. Ви вільні.
Сніжана мовчки ступила до дверей.
Однак Жуковський її зупинив.
— Знаєте, — сказав він більше з іронією, ніж із серйозною настановою, — наступного разу, шановна Шерон Стоун, у виборі з чоловіками…
— Тепер я буду обережною, — урвала слідчого Сніжана, здогадавшись, до чого той хилить, і стала тією, якою була на першому допиті: розбещеною, спокусливою, принадною. — Тепер я вибиратиму надійних. Мій номер мобільного ви знаєте.
І плавно вийшла з кабінету Жуковського, залишаючи того із широко розкритим ротом.