Біда навчає українців гуртуватися. Це бачимо на прикладі лісу — лісівники вступили у двобій зі шкідником-короїдом, порятунок від нього шукають й науковці. Сучасні засоби, як бачимо, не надто дієві — лише декілька заражених шкідником верхівок, які неозброєним оком видно за рудим кольором забарвлення, стають загрозою для усього лісового масиву. За оцінками лісівників, близько 90% лісу нині заражено небезпечним шкідником. А це означає, що він підлягає вирубці, бо чим довше стоїть — тим більшу небезпеку являє для здорових дерев. І тим більше знецінюється деревина, яка синіє зсередини.
Суспільство спочатку обурювалося масовою вирубкою дерев, зокрема, у нас на Поліссі. Коли про проблему, причину якої достеменно досі не знає ніхто (у всиханні лісів підозрюють, навіть, глобальне потепління), заговорили на загал, — переживання у суспільстві не зменшилися, але стало більш зрозумілим, чому ліси масово вирубують. Вже декілька років працівники лісу активно співпрацюють із громадою — на відновлення піде багато років, але спільна справа згуртовує.
Лісівники Новоград-Волинщини та сусідніх районів також активно займаються відтворенням лісового фонду. Дбайливо вирощують саджанці у теплицях лісгоспів та проводять щорічну акцію «Посади дерево», залучаючи громадськість.
13 квітня акція стартувала у Новоград-Волинському держлісгоспі. У її рамках планують висадити понад двісті гектарів лісу.
— Справа — необхідна, і ми радіємо, що ви нас у цьому підтримуєте, — сказав на початку зустрічі головний лісничий лісгоспу Георгій Юзвінський. — Ось тут, де ми знаходимося зараз, було насадження, якому ще 15 років належало рости до віку стиглості. Проте, не сталося… Ви знаєте про проблему у лісах, яка існує. Суспільство зараз зрозуміло нарешті її обсяги, а на початку були спекуляції і розмови, що лісівники займаються «не тим». Проблема, на жаль, залишається глобальною і не зникає. Більше того, вона прогресує.
Серед тих, хто взяв участь у старті акції, — працівники райдержадміністрації та районної ради, на чолі з керівництвом, а також — депутати. Щоправда, останніх приїхало зовсім мало, попри запрошення прес-служби. Відгукнулися і журналісти місцевих ЗМІ. Цікаво, що подібні виїзди справді згуртовують — є можливість не лише морально відпочити, а й принести користь майбутнім поколінням. Як кажуть японці: «Дерева саджають предки, а їх тінню користуються нащадки».
Не обійшлося і без жартів. Як зазначив головний лісничий Георгій Юзвінський: «Ви завжди казали, що ми вам малі площі даємо для посадки, тому цього разу підготували майже 4 гектари — тепер є де розгулятися!».
«Розгулялися» справді не на жарт — заплановані площі повністю засадили саджанцями сосни та ялини. Перед тим лісничі ознайомили добровольців із технологією посадки та провели майстер-клас, наголосивши на моментах, від яких залежить приживлення саджанців. У рамках акції висадили близько 15 тисяч потенційних дерев.
Дехто їздить саджати ліс із року в рік, по декілька разів — для них ця справа давно стала особливою, душевною. Щоразу є й дебютанти посадки, і серед них цьогоріч — автор цих рядків. Зауважу, що перші саджанці посадила, затамувавши подих. Тримаючи в руках оберемок майбутніх сосен та ялин, почуваєш величезну відповідальність. Понад усе хочеться, аби колись, через багато років, ці «манюні» стали могутніми і дужими, зеленим багатством красивої України…
Як сказав головний лісничий: «Творець створив Землю, ми ж під час подібних акцій стаємо архітекторами, які допомагають творити красу». А мені подумалося: люди, яким пощастило долучитися до створення лісу, ніколи не стануть шкодити йому чи смітити. Бо те, що бачимо з року в рік на лоні природи після зими, — гнітюча картина. На це, до речі, не впливає рівень життя чи влада, на яку усі звикли нарікати. Проте, гори сміття продовжують залишатися після відпочинку окремих «любителів природи». Час виправляти ці та інші помилки…