Забути не в силі, вернути — не в змозі...

7 червня — 10 років світлої і незабутньої пам’яті дорогого чоловіка, батька, дідуся — Івана Васильовича ЧЕРКЕСА

01.06.1938-07.06.2008 р.

Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала Тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Як Ти усім нам потрібний. Хай Твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози. Спи спокійно, любий, ріднесенький наш. Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки, правнуки, всі рідні

31 мая — 10 лет светлой памяти Александра Даниловича РОЖКА

Не плачьте над могилою моей: меня там нет и не уснул я в ней. Я — в дуновеньи ветра над землёй, в алмазных блесках на снегу зимой, я — в солнечном от спелости зерне, и дождь осенний шепчет обо мне... Когда в тиши утра проснётесь вы, я снизойду на вас из синевы полётом птиц, встречающих зарю, я светом звёздным сон ваш озарю... Так не роняйте слёз на мой могильный камень, я не под ним, не умер я, я — с вами.

От родных и близких

1 червня — 40 днів, як пішов з життя Степан Сергійович КАСЯНЧУК

18.01.1941-23.04.2018 р.

Такого рідного, святого, такого доброго, як ти, такого щирого, простого вже нам ніколи не знайти. Рідний наш, і вдень, і вночі болить душа і плачуть очі, сльози течуть — не висихають, а думи душу розривають.

Вічно сумуючі дружина, дочки, онуки

31 травня 2018 року — 9 днів, як на 99 році життя після тяжкої довготривалої хвороби померла ветеран праці, учасник ВВВ, мама, бабуся, прабабуся — Надія Кіндратівна ЛАШЕВИЧ

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі правнуки, внуки й діти, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких, як ти — лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі діти, внуки, правнуки, рідні, сусіди