11 липня пішов із життя Михайло Павлович БОЛЬШАКОВ

Пішов ти у вічність, де прийом гостинний, у висоти неба голубого до Отця. Вічна пам’ять тобі. Пам’ятаємо та сумуємо.

Дружина, діти, онуки, рідні та друзі

12 липня минуло 7 років, як відійшов у вічність наш дорогий чоловік, батько, дідусь — Анатолій Дем’янович СТЕЦЮК

Неможливо повірити, що вже минуло стільки років, як згасла твоя усмішка, перестало битися любляче серце, як твоя щоденна турбота підтримувала нас. Та завжди незримо ти поруч з нами у нашій світлій пам’яті. Царство Небесне тобі, наш дорогий і незабутній.

Сумуючі дружина, діти, онуки

13 липня минає 40 днів, як немає з нами найдорожчої людини — Павла Івановича ХОМИ

Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як ти пішов у вічність. Ти був гарним чоловіком, батьком, дідусем, хорошим сусідом, гарним господарем. Зі слізьми на очах схиляємо голови перед твоєю могилою і світлою пам’яттю. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто тебе знав. Спи спокійно. Нехай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Сумуючі дружина, діти, онуки

12 липня минуло 40 днів, як пішов з життя Микола Сеніфонович КОВАЛЬСЬКИЙ

Вогонь життя раптово згас, печаль і смуток серце ранить. Низький уклін тобі від нас і вічна пам’ять. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом.

Сумуючі діти, онуки, правнучка та близькі

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи…

17 липня минає 40 днів з дня смерті найдорожчої людини — мами, доньки та сестрички — Лариси Іванівни ПРИСЯЖНЮК

Не здається… Сон страшний не сниться… Просто враз перевернувся світ, і душа твоя, мов птиця, відлетіла Богові на звіт… Рідненька наша, якби ти знала, як нам тебе не вистачає. Ти була нашою радістю, надією, підтримкою, а стала — довічним болем. Жорстока підступна смерть забрала у розквіті сил твоє життя. Ніхто не міг тебе спасти, ти всіх прости і нас прости. Слова — безсилі, пам’ять — вічна. Хто знав, дружив — згадайте добрим словом, тихою молитвою. Царство Небесне і вічний спокій душі.

Вічно сумуючі мама, доньки, зять, сестра та брат із сім’ями і всі рідні та близькі

18 липня минає 40 днів, як немає з нами найдорожчої людини — мами, бабусі — Людмили Олексіївни БОНДАРЕНКО

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Ми тебе завжди пам’ятатимемо. Царство тобі Небесне. Вічна пам’ять.

Сумуючі невістка, онуки

15 липня — річниця, як не стало дорогої нам людини — Віктора Миколайовича ГРИГОР’ЄВА

Хай сонце з високого неба ніжно пестить могилу твою, а вітер тихенько шепоче про долю нелегку твою. Земля пухом. Царство Небесне.

Сумуючі рідні, діти, онуки, друзі

11 липня минуло 9 днів, як на 79 році пішов з життя наш батько — Микола Макарович ЛЕВЧЕНКО

Твоїм теплом були і ласкою зігріті, ми поховали тут все найдорожче в світі. Від всіх життєвих мук душа твоя спочине, а пам’ять і любов до тебе ніколи не загине.

Сини, невістки, онуки, сестра та всі рідні та близьки

10 липня — 9 днів, як перестало битися серце люблячого чоловіка, батька, дідуся — Геннадія Борисовича ЦАПЛІНА

На душі — біль, жаль і сум. Чому так рано обрій твій погас? І так раптово ти пішов від нас? Та доки ми на світі будем жити, не згасне пам’ять, не зів’януть квіти.

Сумуючі дружина, діти, онуки

18 липня минає рік, як не стало з нами дорогої, рідної мами, бабусі і прабабусі — Марії Федорівні ШАПРАН

15.11.1933-18.07.2017 р.

Той день, коли твій голос згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не зможем з цим змиритись. Рідненька наша, ти — з нами, завжди у наших спогадах і серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі донька, зять, онуки і правнучка Іринка

12 липня минув рік світлої пам’яті Петра Івановича ДАНЧЕНКА

Мій славний брате, добрий брате, ти надто скоро відлетів, залишив рідних, близьких, хату... Невже ти жити не хотів? Чому забрав тебе Бог рано? Душа твоя — в небесній млі. Настала вічність невблаганна — залишитись в сирій землі. Ти знав пораду добру дати, старався, чим міг, допомогти, привітне слово всім сказати, з ким був і зустрічався ти.

Хай лебединим пухом буде тобі земля і Царство Небесне. Пам’ятаємо, сумуємо.

Сестра Людмила з сім’єю, сестра Варвара з сім’єю

З глибоким сумом колектив Новоград-Волинського РЕМ сприйняв звістку про смерть електромонтера групи КТП Новоград-Волинського РЕМ Олександра Володимировича АНДРІЄВСЬКОГО

За понад 24 роки самовідданої праці в Новоград-Волинському РЕМ Олександр Володимирович до кожного знаходив свій особливий підхід. До Олександра Володимировича звертались як за професійною порадою, так і з будь-яких життєвих питань. Чуйний, уважний, щирий, позитивний і принциповий, він випромінював життєдайну енергію, світло, прагнув передати цінний досвід, уміння молодим колегам та охоче навчався новому і прогресивному. За роки роботи Олександра Володимировича неодноразово відзначали за сумлінну працю і високий професіоналізм державні органи влади та керівництво Новоград-Волинського РЕМ. У нашій пам’яті Олександр Володимирович Андрієвський назавжди залишиться добрим другом, доброзичливим колегою, надійним порадником, професіоналом своєї справи. Глибоко сумуємо з приводу цієї непоправної втрати та висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.