— Здраствуйте!
— З-здраствуйте! Третім хочете б-бути?
— Так ви ж один!
— Я — один. А вас двоє прийшло.
— То ви випили?!
— Т-трохи.
— Ви алкоголік?
— Нє-а.
— А хто?
— Любитель.
— Давно п’єте?
— Оооооо…
— А коли ви вперше спробували спиртне?
— Уже д-дорослим.
— А точніше?
— У років п’ять.
— Де це було?
— На іменинах.
— Чиїх?
— Любкіних.
— А хто така Любка?
— П-подружка моя. По дитячому садку. І по школі. І по цьому… Ага. Потім ми трохи не бачилися. А потім ми поженилися. Т-трохи.
— Що значить «трохи»?
— Нууу… Пару днів пожили, ммц, і р-розбіглися. Як у морі к-кораблі.
— Вона теж пила?
— Нє-а.
— Тому й розбіглися?
— Угу.
— А навіщо ви п’єте?
— А шо дєлать?
— Як то?
— Ж-життя таке.
— А можете не пити?
— І шо дєлать?
— Обернутися…
Обертається.
—…Подивитися навколо. Он люди! Природа! Сонечко світить! Пташки співають!
— Д-де?
— Та навкруги ж!
— І шо мені з ними дєлать?
— Насолоджуватися життям.
— Без с-с-ста грамів?
— Без них.
— Дайте-но…
— Не треба мені на груди класти свою голову!
— Н-налийте.
— Та будь ласка!
Буль-буль-буль.
— Ну, і як?
— О-ооооох! Добре пішла!
— Дайте-но…
— Не треба мене цілувати! Не думав, що вода так п’янить!
— Яка в-вода??
— «Миргородська».
— Так пекло ж у шлунку.
— То навіювання.
— Фашист! Іуда! Ммц… Хоча полегшало.
— О, бачите!
— Ш-шо?
— Можна ж не пити.
— А шо дєлать?