Нове життя — спортзалу «Дяді Саші»

Нове життя — спортзалу «Дяді Саші»

Три місяці тривав ремонт у спортивному залі, розташованому в підвалі 5-поверхового будинку по вул.Соборності, 4.
І ось у неділю, 15 липня, відбулося урочисте відкриття оновленого приміщення із понад тридцятирічною історією. Відкривали відремонтований спортзал, як годиться, із перерізанням стрічки, зі спогадами про видатного спортсмена і тренера, побажаннями успіху, натхнення і терпіння молодим гирьовикам.
Відкриття пройшло без пафосу, у колі друзів та вихованців. Чомусь цю подію проігнорували представники районної і міської влади. Хоча на церемонії прощання з Олександром Дідовцем, 6 грудня 2017 року, в холі Палацу культури звучали зовсім інші слова. Тоді всі місцеві високопосадовці, високо оцінюючи вклад гирьовика в розвиток спорту та популяризацію Новограда в Україні і світі, запевняли, що підтримають гирьовий спорт, не дадуть занепасти справі життя Олександра Миколайовича.
На жаль, як це часто трапляється, обіцянки чиновників залишилися лише обіцянками. Коли дійшло до діла, то всі ремонтні роботи за власний кошт і власними силами виконали друзі Олександра Дідовця та його вихованці. Суттєву підтримку коштами і матеріалами надав приватний підприємець Володимир Андрощук, який не раз раніше виступав спонсором поїздок гирьовиків на змагання.
У спортзалі змінився інтер’єр — пофарбовані в білий колір стіни візуально збільшують площу. Відремонтовано помости, оновлено освітлення, полагоджено інвентар і доповнено новим, пофарбовано гирі, «млинці» для штанг. Обладнано місце, де представлена славнозвісна колекція гир, яку зібрав Олександр Дідовець. Серед них — унікальні екземпляри, якими жонглювали силачі далекого минулого.
Хто знає, чи не перетворився б із часом цей спортзал на закинуту підсобку, якби не ентузіазм Олега Мороза — друга Олександра Дідовця, спортсмена-гирьовика і тренера. Майже щодня впродовж трьох місяців, відпрацювавши зміну на «Техні», Олег увечері приходив у спортзал і терпляче продовжував роботу.
Його завзятість переймали практично всі, хто відвідував тренування. Відзначимо тих, хто зробив найбільший вклад. Це — Ілля Сімчук, Олег Федорчук, Андрій Краснобай, Ярослав Кокуть, Роман Мороз, Олександр Матасюк, Нікіта Юркевич, Володимир Маслій, Дмитро Волощук, Святослав Тишинський, Юрій Дробот, Віталій Проводнюк, Віталій Колесник. Окремі слова вдячності — дружині Олександра Миколайовича Лідії Дідовець за моральну підтримку спільної справи, а також — сусіду по під’їзду Дяді Петі, який зголосився бути завгоспом. Вибачте, якщо когось забув згадати, я ненавмисно.
У спортзалі ще залишається запах свіжої фарби, але спортсмени повертаються до звичного графіку тренувань, який дещо зазнав змін на час ремонту. Приємно, що бажання спробувати свої сили на гирях виникає у зовсім юних звягельчан, які приходять до спортзалу з батьками чи старшими братами. Тож, як і хотів Олександр Дідовець, його життя продовжується у його вихованцях.
Олег БРЮХАНОВ

ДОВІДКОВО. Олександр Дідовець почав займатися гирьовим спортом у 1976 році. У 1983 р. здобув звання майстра спорту УРСР з гирьового спорту. У 1990 році — звання майстра спорту СРСР. У 1997 році — звання майстра спорту України. У 2009 році здобув звання майстра спорту міжнародного класу.
Семиразовий чемпіон світу серед ветеранів. За роки роботи тренером (спочатку — на громадських засадах, згодом — на посаді штатного тренера) підготував 14 майстрів спорту, одного учасника Олімпійських ігор.
Олександр Дідовець — п’ятиразовий дипломант Книги рекордів України. Окрім класичного виконання вправ, брав участь у фестивалях сили, встановленні рекордів у піднятті гир експериментальним способом. За вклад у розвиток спорту в Україні йому присвоєно звання «Заслужений працівник фізичної культури та спорту». Також Олександр Дідовець нагороджений найвищими відзнаками району — «За заслуги перед Новоград-Волинським районом» та міста — орденом «Звягель». Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новограда-Волинського».
5 грудня 2017 року, після тривалої боротьби із хворобою, Олександр Миколайович пішов у вічність.