Здивували вас? Авжеж. Ви думали, що у тунель кохання їдуть лише з коханими людьми? А звягельчанин Сергій Орлов (відомий у місті під псевдонімом «Сударь Звягельський») — музикант муніципального духового оркестру та викладач музичної школи — поїхав із коханою… газетою! Про це прийшов днями розповісти у редакцію.
— У дорогу я часто беру улюблений «Звягель», бо на роботі не вистачає часу почитати, а у дорозі — саме те. Люди звикли просиджувати годинами у гаджетах, але часто коментарі в Інтернеті — повна маячня, адже там можна написати що завгодно. А газета це — документ, я вам кажу, як документознавець за другою вищою освітою. Розумієте, йдеш по Одесі і бачиш житомирське морозиво чи бердичівське пиво — воно ж рідніше, бо своє! З газетою — те саме: ніби трохи домашнього затишку взяв із собою у чуже місто.
Подорожувати Сергій любить. Об’їздив багато куточків Житомирщини, схожих на рідне місто, але — зі своїми мешканцями, історією. Каже, що багато де був, і скрізь — читав «Звягель».
— Є відомий вислів: «Побачити Париж і померти», — каже музикант. — А я вважаю так: « Ну й помирайте після свого Парижу, а для мене куди цікавіше витратити день чи добу на подорож котримсь із сусідніх міст, взявши небагато грошей, а ввечері повернутися додому. Я у цьому знайшов для себе кайф.
— У мене велика підшивка з місцевими газетами, де є згадка про мене. Найбільше статей було у «Звягелі», газетні вирізки збираю у портфоліо.
Розповідає Сергій і про свою любов до пожежних частин. У будинку, де він жив змалку, вікно виходило на пожежну частину, тому з дитинства мріяв стати пожежником. Проте не вийшло, тому поставив собі за ціль відвідати сорок пожежних частин, пам’ятаючи слова бабусі, що кожна людина за життя має відвідати сорок храмів. «Для мене пожежні частини — храми вогню і води. Приїжджаючи у нове місто, я обов’язково відвідую рятувальників та бажаю «сухих рукавів». І знаєте що? Слідкую потім за офіційним сайтом ДСНС, то у частинах, де я побував, потім три дні немає жодної пожежі! Не знаю, фартовий я, напевно, для рятувальників.
Літо — це добре, дарує багато вражень, але попереду — новий навчальний рік. Викладач музичної школи чекає нових учнів і запрошує до себе на заняття у клас віолончелі.