З якими труднощами би не доводилося стикатися працівникам лісу, вони бажані гості скрізь. На кожному урочистому відкритті відремонтованого бюджетного закладу чи якійсь святковій акції з врученням подарунків від лісівників — про них завжди згадують із вдячністю. Серед найперших меценатів у Новограді-Волинському та районі — керівник Городницького лісгоспу, депутат обласної ради Віктор Мельник, який очолює великий колектив із 320 працівників. Середня зарплата на підприємстві — 9372 гривень.
Професійне свято працівники лісу зустрічають 16 вересня. Приїхавши у відрядження у показовий Городницький лісгосп, який є одним з головних меценатів нашого краю, ми сподівалися почути лише про успіхи державного підприємства. Втім, настрій у працівників склався, як і загалом в Україні, не надто оптимістичний: нерозуміння реформ, що стосуються лісового господарства, постійні перевірки контролюючих служб. А тепер ще й поповзли чутки, мовляв, невдовзі українські лісгоспи можуть збанкрутувати, що за собою потягне втрати робочих місць.
— Ліс — це потужний ресурс, і кому він має належати, — питання постало на вістрі сьогодення. Відповідно до нового закону, уряд хоче приватизувати ліс, — розповіли нам. — Через високі ставки оподаткування, яке загрожує нині усім лісгоспам, вони можуть стати банкрутами.
У новий закон про стимулювання фермерських господарств законодавці включили питання про оподаткування земель лісового фонду України. Тобто, стимулювати розвиток фермерських господарств уряд збирається, у тому числі, за рахунок оподаткування лісу.
— До цього часу, відповідно до податкового кодексу, ми платили 8 мільйонів податку за деревину, яку заготовляємо, — розповів головний лісничий Леонтій Валінкевич. — За новими правилами податок погрожує зрости до 37 мільйонів, тоді як прибуток у нас — близько 1 мільйону на рік. Платити держава збирається зобов’язати за усі лісові землі, але ж є ділянки, які ми охороняємо та доглядаємо, вкладаючи кошти і не отримуючи прибутку. Де взяти кошти і чому лісгосп має платити за це? Якщо високі податки «ляжуть» на нас, то ми повинні збільшити ціну на продукцію, щоб заробити. На окремі види — на 63%. У тому разі, коли споживачі не сприймуть такі високі ціни, — треба буде зупинятися.
Банкрутство, а тоді — приватизація? Цього лісівники остерігаються, бо єдина надія мешканців Городниці на гідну роботу буде зведена нанівець. Із 5-тисячного населення і без того понад тисячу жителів давно працюють за кордоном.
Лісівники переконані, що приватизація — не вихід: «Одне покоління садить — третє жне. Ми користуємося плодами наших дідів, а посаджені нами сосни і ялини — це врожай через 80 років. Уявляєте собі підприємця, який взяв ліс у приватне користування, вкладає у цю справу кошти і чекає 80 років, щоб отримати прибуток?».
Можливо, справді прийде час, коли в Україні, як і за кордоном, не можна буде вільно посмажити на природі шашлик чи будь-де позбирати гриби та ягоди, адже ліс стане приватною власністю. А поки що працівники лісу продовжують щоденно працювати: саджають лісові культури, доглядають, лікують.
Так, у багатьох питаннях їм доводиться бути лікарями лісу, але й на цьому шляху виникають проблеми. У боротьбі з верхівковим короїдом, який пошкодив більшу частину поліського лісу і спричиняє його знищення, — вони програють.
— Зрубати сосну і спалити крону — єдиний спосіб боротьби зі шкідником. Вражений ліс придатний лише на дров’яну сировину та переробку. Щойно з’явилися перші ознаки жовтіння хвої — отже, слід зрізати, а коли всохлася, — там вже немає короїда, він їсть кору на здоровому дереві. З нашим законодавством ми повсякчас запізнюємося: поки беремо усі дозволи, жуки мандрують і вбивають дерева. Нам дозволяють рубати лише дерева 3 категорії, коли втрачена якість і синя деревина. Другий рік не можемо проводити санітарно-оздоровчі заходи в заказниках, бо вимагають наукове обгрунтування. Поки підготували обгрунтування, — втратили ліс.
Проблема ще й у тому, що за ділову деревину у бюджет лісгосп платить близько 100 грн. за кубометр сосни. Після того, коли вражене шкідником дерево всохлося, ціна падає до 9 грн., як і надходження у казну. Що заважає внести зміни у закон, — питаю. «Зверталися на усіх рівнях, є звернення до ВР. Досі не розглянули».
Вже чотири роки у Городницькому лісгоспі для спостереження за лісовим масивом працює спеціальна система для виявлення та ліквідації пожеж. За камерами відеоспостереження на великих екранах ведеться чергування. Можна виявити у такий спосіб і крадіїв лісу — необережний господар складе порізані колодки біля хати і попадеться на камеру. Декого таким чином вдалося притягнути до відповідальності.
Втім, нарікають лісівники, здебільшого крадії відповідальності уникають. Так стається і на найбільш проблемній ділянці у Городницькому лісгоспі — у селі Борове Рокитнівського району, що межує з Рівненщиною.
Історії про напади лісокрадіїв на рейдові бригади лісової охорони та поліцію вже не раз «спливали» у ЗМІ. У селі з 42 пилорам, розповідають лісівники, лише 2 — законні. Траплялися тут перестрілки зі зброєю, рейди зі спецназом. Не допоміг навіть протитанковий рів завдовжки 15 кілометрів: «У себе ліс почистили, тепер зазіхають на наш. Приїздять озброєними бригадами. Буває й таке: жінка збирає ягоди, чоловік краде сосну, вона — «на шухері». Навіть рів не усім заважає — роблять переправу, за годину-дві зрізають десяток сосен і втікають».
Навесні 400 (!) поліцейських із трьох областей приїжджали сюди на обшук. Вилучили три пилорами, незаконне обладнання і лісопродукцію, декількох заарештували, а потім випустили під підписку про невиїзд. Сьогодні там усе починається по-новому, бо нікого не притягнули до відповідальності.
— Маємо горе-сусідство таке, — каже Іван Шаповал, лісничий Червоновільського лісництва. — У щоденній роботі займаємося плановим впорядкуванням лісу, посаджені культури — у гарному стані. Який настрій перед святом? Який у державі загалом, такий і у нас…
Одні називають лісівників корупціонерами (після низки скандалів Президент наклав вето на експорт ділової деревини і дров’яної продукції), інші, особливо у селах, вбачають у них єдину підтримку. Дрова потрібні чи будь-яка інша допомога — йдуть до лісничого, бо у сільраді нічого немає. «Ми не чекаємо виборів, — кажуть у лісництвах. — Ніхто не скаже, що відмовляємо, бо допомагаємо усім. Заберіть державні лісгоспи звідси — що буде? Нічого. У кожній структурі є чесні і нечесні люди. Нехай із ними розбираються правоохоронці, але усіх не можна під одну гребінку грести», — відповідають лісівники на закиди на свою адресу.
— Давлять з усіх сторін. Самі бачите, що веземо, чим торгуємо — здебільшого неякісну сировину, а зарплати треба платити, відновити зношену техніку, закупити нове обладнання. На все треба кошти, а держава врізала експорт, ПДВ 20% не повертається. Внутрішній ринок лісової галузі не спроможний переробити усю продукцію. Результат —накопичення, втрата якості і зменшення ціни реалізації, — каже головний інженер Іван Метлицький — Але треба працювати на перспективу, вірити у краще.

Загальний дохід підприємства від реалізації продукції за 8 місяців 2018 року складає 105 млн. 117 тис. грн. Реалізація продукції у круглому вигляді — 72 млн. 219 тис., дохід від продукції деревопереробки — 32 млн. 898 тис.
З початку року сплата податків усіх рівнів — 25 млн. 803 тис. грн.: до Держбюджету — 12 млн. 475 тис., до місцевого — 7 млн. 614 тис., єдиного соціального внеску — 5 млн. 714 тис.