22 вересня минає рік, як немає з нами дорогої людини, чоловіка, батька, дідуся — Олександра Михайловича АНТИПЧУКА

Минає рік, як немає тебе з нами, як відлетів ти в далі неземні, залишивши нам на згадку спогади та смуток. Не загоїться рана в наших серцях. Плачуть за тобою всі стежки, плаче дім, бо немає господаря в нім. Не вистачає усмішки і слова, погляду ласкавого й простого. Великий слід в житті ти залишив і скільки всім добра зробив. Любив людей, любив життя. Пішов достойно в небеса. Тобі не буде забуття. Живим ти будеш в душах і серцях.

Вічно сумуючі дружина, діти, внуки

Сумний без тебе світ...

21 вересня минає рік світлої пам’яті Анатолія Ісааковича ВОДОВОЗА

Такого любого, простого,

Такого доброго, як ти,

Такого позитивного і щирого

Вже нам ніколи не знайти.

Дружина, діти, внуки, правнуки

20 вересня — рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті Людмили Григорівни КОТОВОЇ

Як швидко плине час... Пішла від нас ти так раптово і дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожить рана, бо ти ж пішла не на годину, а назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, — а доля випала, немов полин, гірка.

Тебе немає, і погляд твій погас, але в серцях ти назавжди у нас, бо таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне тобі і вічна пам’ять.

Вічно сумуючі батьки, чоловік, дочка

22 вересня минає 40 днів, як пішла з життя наша рідненька матуся, дружина, бабуся — Зінаїда Олексіївна КАЗАРІНОВА

Ми були зігріті твоїм теплом і ласкою. Схиляємо голови в скорботі. Нехай душа твоя спочиває, а ми навіки збережемо світлу пам’ять про тебе і нашу любов.

Чоловік, діти, онуки, зять, невістка

25 вересня минає 40 днів тяжкої втрати найдорожчого синочка — Вадима Яковича ШЕВЧУКА

Неначе день, пройшло 40 днів. Як швидко час минає. Ти вже не ступиш на поріг — тебе з нами вже немає. Ти не пішов від нас у небуття, ти в наших душах будеш вічно жити. Бо щирим, відданим було твоє життя, ти будеш в небі ясною зорею нам світити. Тебе немає — скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. І сумно, що серед тисячі облич, більш не зустрінеш усмішки твоєї. Нехай в цей день згадають добрим словом усі, хто тебе знав. Спи спокійно. Нехай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Сумуючі рідні

Минуло 9 днів, як пішла у вічність наша рідненька мама, сестра, бабуся, прабабуся — Ніна Іванівна СТЕЦЮК

Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Пішла достойно в майбуття. Тобі не буде забуття. Пухом земля. Царство Небесне.

Вічно сумуючі рідні

22 вересня минає 9 днів, як раптово обірвалося життя нашої єдиної дочки та онуки — Ольги Валеріївни ГУЛЬКО

Тернистою дорогою, яку ти собі обрала, ішла ти по ненці-землі. Та вічну радість і небо любові хай Господь милосердний дарує тобі.

Спи спокійно, рідненька, ми будем молитись за тебе завжди.

Сумуючі мама, бабуся, рідні

27 вересня минає рік, як пішла з життя дорога дружина, любляча матуся, бабуся і прабабуся — Галина Оксентіївна НЄЖЕНСЬКА

19.01.1939-27.09.2017

Рідненька наша, неможливо змиритися з думкою, що Тебе уже ніколи не буде серед нас. Скільки б не минуло часу, Ти завжди будеш у наших серцях. Таких, як Ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Нехай земля буде Тобі пухом.Вічно сумуючі чоловік Анатолій, дочка Валентина, сини Ігор,

Віталій, невістки, внуки, правнучка та всі рідні