Чи можливий компроміс у питаннях мови?

Чи можливий компроміс у питаннях мови?

Із приводу мови є усталена думка в нашій команді: коли політики починають говорити про мову, мовні проблеми, то це означає, що їм більше нічого запропонувати українцям. У них немає нормальної програми економічного розвитку, у них немає нормальних реформ, у них немає ні досягнень в економіці, ні успіхів у зростанні добробуту українців.
Ми вважаємо, що питання мови потрібно виключити за рік до будь-якої передвиборної кампанії. Неважливо, президентської або парламентської, щоб не було спекуляцій на цю тему. Ми вважаємо, що питання мови на сьогодні менш актуальне для українців, ніж війна на Донбасі, ніж економічна ситуація, рівень життя українців, тарифи і все інше. Це — перший момент.
Другий момент: у нашої команди є розуміння того, що державною мовою в Україні може бути тільки одна мова — українська. За будь-які спекуляції на цю тему повинна наставати юридична відповідальність.
При цьому сучасний світ вимагає від людини знання не лише рідної мови, але й інших іноземних мов, якими розмовляє більшість людей у світі. І чим більше мов знає людина, тим більше в неї виникає можливостей самореалізуватись.
Є очевидним, що Україна — двомовна країна, так само й очевидно, що українці — етнічна більшість в Україні. Однак є регіони, де компактно проживають представники інших етносів, які говорять своїми національними мовами.
Наприклад, на Закарпатті у 2012 році проголосували за надання статусу регіональних мов угорській, румунській та русинській мовам.
В Україні так само повинні бути захищені права інших мов — білоруської, польської, словацької, грецької та інших.
Однак державі потрібно чітко позначити, що, по-перше, статус регіональної або мови меншини не повинен звільняти носіїв цієї мови від знання державної.
«Я сам розмовляю в побуті російською, але при офіційному виступі, на офіційній зустрічі з делегаціями, при будь-якому іншому публічному виступі, ми зобов’язані говорити своєю рідною, державною українською мовою», — зазначив лідер партії «Основа» С.Тарута.
Нинішня влада необачно вплуталася в конфлікт із Угорщиною і Польщею.
Конфлікти на мовному грунті з Угорщиною повинні вирішуватися на основі існуючого в Україні законодавства та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
Конфлікт на історичному грунті з Польщею має вирішитися на основі взаємного визнання складних історичних обставин, в яких діяли ті чи інші діячі ХХ століття. При цьому ми виступаємо проти героїзації людей, які причетні до воєнних злочинів часів Другої світової війни.
Наша мета — гармонізувати відносини з сусідами України на основі взаємних інтересів і рівності прав.
Тому наша команда виступає з ініціативою введення ще двох офіційних мов в Україні. Однак, варто чітко розмежовувати поняття «державної» та «офіційної» мови. Державна мова — це мова Конституції відповідної країни, обов’язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання, офіційних засобів масової інформації. «Офіційна мова», на відміну від «державної», є більш вузьким поняттям та може використовуватись носіями цієї мови для задоволення своїх побутових потреб.
Як варіант, такими мовами можуть бути російська та англійська. Російська — це зрозуміло: цією мовою говорить багато людей в Україні, переважно — Схід, Південь і трішки центр України. Що стосується англійської — це сучасна мова міжнародного спілкування. Наша команда виступає за те, щоб українці теж добре знали англійську, тому що ми інтегруємося в сучасний світ, і якщо кожен українець добре знатиме англійську, то і українців краще сприйматимуть у світі, і Україна буде більш конкурентоспроможна.